Неймовірно дивовижний той факт, що усім нам подобається мистецтво. Під словом «усім», я маю на увазі абсолютно кожного індивіда, який проживає на планеті Земля. Якщо у вас склався стереотип, що мистецтво - це картини Моне, музика Вагнера та скульптури Мікеланджело, то ви сильно помиляєтесь. Мистецтво – це те, що творить людська рука. Цим словом можна охарактеризувати гарно написаний роман, чудово зроблений стілець, гарно забинтовану руку та навіть кришталево вимиту підлогу. Мистецтво – це річ, з якою ми народжуємось, але не завжди розкриваємо у собі. Інше діло шедевр, тому що цей термін вищу степінь мистецтва. Лише тоді витвір мистецтва можна назвати шедевром, коли ви досягнули рівня віртуоза у своєму напрямку. І це правило одне для всіх, і виключень не існує. Та не обов’язково бути Караваджо, щоб малювати чудові портрети, Берніні, щоб виготовляти великі архітектурні витвори, Ньютоном, щоб досягти еволюційних висот у науці. Усе це тому, що мистецтвом є усе, що коли-небудь було, є і буде, і ніхто не в праві критикувати те, що пройшло великий шлях за для того, щоб постати перед глядачем у всій своїй складності, неповторності та красі. Бо лише той сміє критикувати, хто перевершив саму природу. Мистецтво – це увесь наш світ.                                                                                                    Мені відомо, який відсоток людей по всьому світу захоплюється наукою, - приблизно 14%. Така мізерна кількість людей зумовлена тим, що більшість із нас вважає, що наука – це, в першу чергу, складні й одноманітні лабораторії, де сидять нудні індивіди у білих халатах та вкотре вираховують якусь складну і невідому формулу. Це стереотип, який формується у людей ще в школі, де викладачі їм пояснюють, що наука є чимось складним й незрозумілим, а всі наукові відкриття є результатом довгої та наполегливої роботи. Усе, від стилю викладання, до програми освіти спрямовано на те, аби відбити у нас всяке бажання займатись дослідженням нашого світу. І ця проблема існує не лише в нас, а й у більшості країн світу. Але давайте поглянемо на науку з іншої, поетичної сторони. Лише уявіть: усе чим ми користуємось, все, що давно стало для нас буденністю було створене експериментальним науковим шляхом. Спостерігаючи за черговим запуском ракети Falcon 9 мене завжди дивувала уся складність, краса та грація цього процесу, який лише сто років тому здавався для нас чимось нездійсненним. Лише десять років тому ми й уявити не могли, що придумаємо та запустимо у космос багаторазові ракето-носії, що заощадить десятки мільйонів доларів. Та вже сьогодні Ілон Маск заявляє, що до початку наступного року виробництво цих ракет постане на конвеєр. Усе що нам звично, з чим ми зжились й не уявляємо свого життя без цих речей, усе, про що не так давно писали письменники-фантасти сьогодні стало для нас реальністю. Наука пояснює усі дива та незрозумілі випадки, які лише трапляються у природі. Як писав Річард Докінз у своїй книжці «Егоїстичний ген», «Усе: від падання крапель дощу, до сходу сонця на небосхилі було б для нас магією та дивом, як би не наука. Натомість ми знаємо, що схід Сонця є лише наслідком обертання планети навколо своєї осі, а дощ – це пара, конденсована у воду. Та лише наука та її метод ставлення під сумнів усього нового здатні врятувати нас від невігластва та показати усю красу природи у її неповторній самодостатності.»  І це цілковита правда, адже все нове невірне до тих пір, поки не доведене. Це і є основне кредо та фундаментальний принцип науки, адже саме ставлення під сумнів є тим самим «важким», як нам пояснюють у школі шляхом до найвеличніших наукових відкриттів. Лише вчора ми еволюціонували від неандертальця у гомо сапієнса, а вже сьогодні відкриваємо нові планетні системи, які знаходяться за сотні світлових років від нашого дому, та колонізуємо Марс. Це поезія науки, її мистецтво, яке постає перед нами у всій своїй красі. Саме шляхом погляду на науку через призму красоти ми зможемо розгледіти усю її неповторну складність, яка полягає не в важкості її вивчення, а в багатогранній різнобарвності, у якій вона перед нами постає. Лише шляхом показу краси науки, а не її важкості можливо завербувати нових вчених ще зі шкільних парт, бо наука потребує не нудних очкариків, як здається більшості, а винахідливих ентузіастів, які будуть прагнути до вивчення усього нового та його подальшому ставленню під сумнів. Насправді, усі ми є вченими, адже пізнаємо цей світ змалечку експериментальним шляхом, та проблема в тім, що з часом це природнє прагнення до дослідів у нас відбивають, і найчастіше освідомлено.

 

«Якщо ви володієте знанням, дайте іншим запалити від нього свої світильники.» - Лев Толстой.