«Наше послання дуже чітке: з Бандерою в Європу не ввійдете. Ми будемо твердо вимагати від України, щоб всі справи були улагоджені до того, як Київ буде стояти біля воріт Європи з проханням про членство".

Вітольд Ващиковський.

"В України є лише два шляхи: або "бандеризація" держави, або її "бандизація". Немає третього шляху".

            Ірина Фаріон.

 

         За більш ніж тисячолітню історію український народ розтинався в різні боки, перетворюючись то в польське селянство, то в імперський етнос, то в радянську республіку. Особистості, що намагалися виправити становище шляхом радикальних змін, визволити націю і виокремити її серед інших поневолених народів виникали спонтанно, однак регулярно: Хмельницький, Залізняк, Котляревський, Грушевський… Довжелезний список виділяє одна постать, що своїм ім’ям уособлювала й втілює страх і ненависть одних людей, але й одночасно повагу й гордість інших. Таких особистостей прийнято називати «Наполеонами», адже за своєю історичною роллю вони не поступаються легендарному імператору. Це Степан Бандера. Цього року політичному діячу виповнюється 109 років, і хтозна, як довго його слава буде гриміти у контексті, відомому нам нині.

 Більшість думок про цього діяча у нас складена стереотипами, що не дають реальної картини його кроків. Двадцять шість років незалежності знадобилося, аби відновити реальні факти про нього. То хто він – Мученик ? За свої п’ятдесят років життя Степан Андрійович не лише сприяв просуванню національної ідеї, а й був основоположником інших ідей, які використовують сьогоднішні націоналісти. Набожна віра у Всевишнього перепліталась із вірою у те, що країна, оспівана у віршах Шевченка і Чубинського, буде існувати, і керувати нею будуть не росіяни, євреї, австріяки чи ще хто-небудь, а представники української нації. Логічним є те, що на Бандеру справив безпосередній вплив батько Андрій – священник, а по сумісності громадсько-культурний діяч і політик Західноукраїнської Народної Республіки. Природнім було те, що у будинку Бандер часто бували різноманітні культурні й політичні діячі, діалоги з якими могли відбуватись у малого Степана. Тут і бажання вступити в Пласт, і участь у активному громадському житті в студентські роки…  Не дивним було і вбивство Олексія Майолова, секретаря консульства СРСР у Львові, і ліквідація міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Куратором усіх цих вбивств був безпосередньо сам Степан Бандера, тож постає питання, про що це нам говорить ? В першу чергу про бунтарський дух Оунівців, а в особливості самого Степана Андрійовича. Ці вбивства – сублімація накипівшого, вираження протесту проти полонізації і голодомору, привертання уваги світової спільноти до останнього й готовність до рішучих дій.

Подальший розкол у лавах ОУН, утворення ОУН-Б, радикалізація революційного руху також стали результатом роботи діяча. 30 червня 1941 року стало фатальним днем, - днем проголошення Української Держави у Львові. Само собою, Третій Рейх на чолі з Гітлером постав перед дилемою: визнати новоутворену державу або присікти її на зародках. Фюрер обирає друге, і кілька наступних років, з 1941 по 1944 Бандера разом із своїми соратниками відсиджує строк у німецькій в’язниці «Заксенхаузен». Подальші роки Бандера проводить у вимушеній міграції, аж до самої смерті залишаючись керівником ОУН-Б. 15 жовтня 1959 року в Мюнхені пострілом із спеціального пістолета ціанистим калієм був убитий громадянин Німеччини Штефан Попель. Пізніше з’ясувалося, що жертвою нападу став уже в  ті часи легендарний політичний діяч, один із основоположників українського націоналізму Степан Бандера. Життя зробило його яскравим у погляді ровесників, а для мене – бунтарем, який попри всі намагання і спроби так і не зміг досягнути бажаного. Я не беруся засуджувати чи виправдовувати цю особистість – нехай це зроблять ті, хто сьогодні вважає себе прихильником його ідей і намірів. Для мене Степан Бандера є яскравим прикладом сильної особистості, історичною постаттю, «Наполеоном», і попри те, що мої думки на подальший устрій цього світу дещо розходяться із думками великого діяча, моє право сказати наступне: ким би ви не були: націоналістом, патріотом, космополітом чи навіть центристом, знайте: Бандера, попри всі можливі розбіжності його поглядів із вами, був уособленням справжньої людської віри у свободу, а воля – це єдина справжня цінність людини. Забери в людини волю – і що в неї залишиться ?

 

 

Любомир Лесонін, учень 10 класу Бродівської ЗОШ № 4.