У якому б середовищі ви не зростали, над вами будуть працювати, щоб ви відповідали стандартам й нормам цього середовища – Жак Фреско.

                Передумовою для написання цієї статті стала недавня заява однієї людини, яку я, втім, вельми поважаю, про те, що служба в армії – є святим обов’язком кожного громадянина. Це обурило й водночас зацікавило мене питанням, що породжує таку позицію ? В який момент людина починає вважати, що армійська служба є обов’язком, виконувати який повинні ми всі, незалежно від наших поглядів і позицій. Мене зачепило це висловлювання, адже я не вважаю себе належним до якої-небудь нації чи етнічної групи, й зараз я постараюсь дати відповіді на наступний ряд питань: звідки виник патріотизм ? Що означає ? До чого призводить ? Як уникнути позиції «ура-патріота» й почати думати своєю головою, а не телевізором ?

                Питання про виникнення патріотизму заглиблюється у стародавні часи, коли ще не було націй і країн, але, натомість, існували племена й поселення. Кожне плем’я мало свого вождя, який був обраний або демократичним методом, тобто голосуванням, або просунувся до керма влади самостійно. Коли плем’я приходило на нові землі воно організовувало поселення й чітко визначало його кордони. Одне із таких племен, назвемо його умовно А, поселилось біля річки, що носила умовну назву Х. З часом, коли поселення розширилось, населення збільшилось і знадобились нові землі для посіву й обробки земель, вождь племені зрозумів, що йому вкрай необхідні родючі землі, що розташовані на іншій стороні ріки Х. Та перепоною для освоєння нових перспектив стало нове плем’я, - Б, що поселилось на аграрно-придатних землях на іншій стороні водойми. Само-собою, вождь племені А збирає наймудріших своїх соратників і, недовго думаючи, розуміє, що завоювати й вибити плем’я Б з потрібних його народові земель буде куди простіше й дешевше, аніж шукати нові землі в іншому місці. Будучи мудрішим аніж більшість людей зі свого племені й оцінивши воєнні ресурси поселення, він починає агітацію на війну проти плем’я Б, розповідаючи людям, які нелюди й жахливі злочинці живуть по ту сторону річки Х. Крім того вождь розповідає поселенню, що у нього, нібито, є цінна інформація про те, що плем’я Б прагне напасти й захопити «священні» землі плем’я А  Ті, будучи наївними й довірливими, недовго думаючи беруть зброю й ідуть штурмом туди, куди їм скаже вождь. Результатом усього цього стає масштабне кровопролиття, переможцем з якого, по великому рахунку, не виходить ніхто, але уявимо, що плем’я А таки змогло здобути землі племені Б. Тепер зростаючому населенню доступні всі ресурси по обидві сторони ріки, однак сім’ї воїнів племені А не надто задоволені результатом війни, виводячи той факт, що чоловік чи то батько тої чи іншої особи згинув і, як їм здається, дарма. Вождь, озираючи люд, усвідомлює, що таких сімей стає усе більше і розуміє, що якщо не придумати достовірної причини, по якій загинули годувальники їхніх сімей, крісло правителя під ним можу похитнутись. Врешті-решт, відмазка виглядає наступним чином:

                «Дорогі краяни ! Сьогодні ми зібрались тут, на цій чудовій галявині, щоб вшанувати пам'ять загиблих смертю героїв в результаті зіткнення двох племен: нашого, священного й благословенного Богом, і  вже неіснуючого, варварського й підступного, яке, окрім всіх їхніх гріхів, намагалося захопити наші, обрані Всевишнім землі ! Звертаюсь до вас, сім’ї загиблих: знайте, ваші батьки, брати й чоловіки загинули недарма, і, я впевнений, їм обов’язково на небесах віддячить сам Господь Бог ! А я ж, тут, на землі, пропоную вручити сім’ям пам’ятні медалі, в знак вічного лицарського подвигу, який здійснили наші хоробрі воїни !»

                Тривалий час такий метод діє на свідомость і психіку людей, які, будучи одурманеними обіцянкою про те, що Всевишній обов’язково попіклується про їхніх близьких, а до того ж отримавши нагороду від вождя, будуть беззаперечно слідувати наказам свого правителя. Така ж схема діє і тепер. Держава, заволікаючи до своїх союзників церкву й ЗМІ, всіма можливими методами агітує людей брати зброю у руки й воювати за інтереси правителів, аргументуючи війну тим, що «… ми захищаємо власну культуру й самобутність…»

                Важко сказати, чи нормальне таке явище як патріотизм, адже важко дослідити психологію людей, які вважають себе патріотами. Зазвичай люди, які ладні йти на будь-які вчинки заради держави, є результатом довгої й планомірної обробки пропагандою і нав’язуванням чужих думок. Причинно-наслідковий зв'язок у цьому випадку приводить нас до витоків поняття «держава», коли поселення переросли племена й отримали куди більші землі ніж простий етнос, яким вони були до цього. Та таких етносів, які стали нацією і, врешті-решт, отримали власну державу, було багато й вони по принципу природнього відбору конкурували між собою, в результаті чого з’являлись імперії і метрополії та їм підконтрольні колонії. Заради подальшої експансії імперії державі потрібні були потужні збройні сили, основою яких стане не лише новітнє обладнання, а й жива сила. Агітація людей не змінилася з часів племен і народ, в більшій мірі, теж. Та коли «маринування» в пропагандизьких гаслах, закликах, статтях, а в сучасному світі й телевізійних передачах, відбувається регулярно й послідовно, в людських свідомостях починає відкладатись поняття «патріотизм». В результаті нове покоління, яке зростає у середовищі так званих «маринованих патріотів», поневолі стає таким, як і всі. Це нормальний процес з точки зору людської психіки, адже людина повністю залежить від середовища, в якому зростає. У нас немає власних думок - в нас є лише ті, що нам нав’язали.  

                Та чи нормально це з точки зору індивідуальності ? Ні, адже кожна людина, народжена в будь-якій точці планети Земля є вільною і ніхто не повинен нав’язувати їй ті чи інші цінності до тих пір, поки вона не стане свідомою і сама не вибере той шлях, який вважає найкращим. Це стосується не лише державної політики патріотизму, а й релігії, свободи слова й всіх сфер, які в кінцевому результаті заключають усю подальшу направленість життя любого індивіда. Та на ділі ми бачимо пропагування тих ідей, які вигідні людині, яка їх нав’язує. І все це відбувається ледь не з колиски.

                У цій статті я старався довести, що патріотизм, у тій формі що ми маємо на сьогоднішній день - є непотрібною і застарілою формою правління людьми, яка, тим не менше, працює й до нині злагоджено й ефективно. Мені невідомі точні причини, по яким окремим людям при кермі тої чи іншої держави так сильно потрібно задурманювати голови свого населення, однак я посилаюся на їхню постійну жагу до особистого збагачення, як на саму банальну й нісенітну причину йти воювати. Попри все вищесказане я не проти патріотизму, адже вважаю, що в любові є концепція миру в майбутньому. Та патріотизм, який постає перед нами в XXI столітті пропонує нам не взаємну любов, не мир, не об’єднання, а війну, розруху й тисячі смертей, завуальованих під маскою «священного» обов’язку. Дуже надіюсь, що в майбутньому людство жахнеться, побачивши наслідки конфронтацій, породжених ненавистю одне до одного й зрозуміє, що патріотизм – це почуття, яке кожен повинен відчувати не до окремого клаптика землі, а до всієї планети Земля.

Що таке патріотизм ? До чого він призводить ? Від чого походить ? Достеменно невідомо відповіді ні на одне з цих питань, однак я, як і багато людей по всьому світу, схиляюся до думки, що термін цей, а також те, що він за собою несе, є небезпечним у будь-якій формі його виявлення. Чому це так я вже писав у своїй статті «Космополітизм, як найпрогресивніша ідеологія світу», тож зараз я бажав би поговорити про причини патріотизму, його наслідки, а також про те, що таке «ура- патріотизм».

 

                Причин патріотизму може бути безліч: починаючи від державної пропаганди і закінчуючи власним прагненням захищати «своє болото».  Цікаво, що перше породжує друге. Та зрозуміло одне: у всіх випадках така позиція веде до руйнування й хаосу. Для прикладу візьмемо Кіндрата. Кіндрат – молодий хлопчина 25-ти років, який недавно одружився й у нього народився син. Керівництву країни, в якій проживає Кіндрат, назвемо її Дулябія, у даний відрізок часу потрібні нові горизонти для ведення бізнесу й власного збагачення, тож президент і його командування вирішують за рахунок інтервенції у слабшу країну поповнити держані й власні ресурси . Само собою, розвивати сільське господарство, промисловість було б дорого, тож влада, за допомогою державних ЗМІ, створює образ ворога в лиці країни-сусіда, й починає пропаганду воєнних дій. Мотиватором агресії виступає патріотизм, який, по мірі наростання, переростає у Кіндрата в більш запущену форму – «ура-патріотизм». І таких як Кіндрат є тисячі, в тому числі й у країні, в яку вторгається Дулябія. Та що саме цікаве, керівники країн, зазвичай, самі по собі є космополітами й воєнні дії вони ведуть не задля покращення соціального устрою, а лише для обопільного збагачення керівництва обох країн. Саме так – керівники країн-агресорів знаходять спільну мову й беруть вигоду з воєнних дій саме для себе, а не для свого народу. Ось чому патріотизм є небезпечний, тому що він породжує ненависть серед людей, які, по суті, не відрізняються ні за соціальним, ні за економічним рівнем розвитку. Та якби Кіндрат був далекоглядніший, якби розумів, що між Дулябією і країною, на яку вона напала, немає ніякої різниці, він би не захотів іти й захищати інтереси керівників держави, говорячи, що захищає свою сім’ю. Та прикриваючись любов’ю до клаптика цієї планети, такі як Кіндрат ідуть на смерть, поки правителі на цьому наживаються. Саме ілюзія любові до країни породжує ненависть, а не любов. Та уявіть, якби всі сім мільярдів людей, раптово, стали патріотами планети ? Що, якби кожен думав не про свою землю, а про всіх і зразу ? Уявіть устрій, при якому всі ресурси планети були б направлені на зменшення кількості парникових газів, чи покращення екологічних умов в цілому. Утопія, у якій немає несправедливого розподілу на більших і менших, але є розуміння і, що саме головне, любов. Це здається неможливим, але, як говорив Жан Фреско, неможливість – це всього лиш етап, який рано чи пізно переросте в нову ланку розвитку. Саме проект усього його життя «Венера» займається створенням стійкого технократичного суспільства, що утворить цивілізацію з міцним науково-економічним устроєм, де не буде місця ненависті й війнам, але, натомість, всі ресурси планети будуть визнані спадщиною всіх жителів Землі. Потрібно розуміти, що майбутнє потребує нових ідей, які будуть незалежними від старих порядків, адже будуть сформовані новим поколінням, яке не знає, що таке примусова війна окремих персон ресурсами цілих держав. Майбутнє, яке пропонує нам Фреско, сьогодні здається неможливим і навіть утопічним, однак колись неможливими здавались польоти в космос чи операції на людях, сьогодні ж це частина нашого життя. Тож вирішувати вам: вважати, що ваша країна найкраща лише тому, що ви в ній народились, чи усвідомити, що ви живете на найкрасивішій, найсприятливішій для вашого існування планеті, де, насправді, немає меж між людьми, а є лише штучно-створені кордони, зазирнути за які ми просто боїмося. 

Основною проблемою 21-го століття є супротив науково-технічному прогресу. Так, за найскромнішими даними, лише 50% жителів СНД довіряють сучасній медицині, а решта населення схильна застосовувати нас собі нетрадиційні, або народні методи лікування. Гадаю, що й не слід казати, що саме самолікування у більшості випадків завершується летально. Що це, як не віра в ілюзію ? Та це лише одна з багатьох проблем, пов’язаних з невірою у науку. Останнім часом у суспільстві знову стали популярні послуги екстрасенсів, ворожок, магів та інших чаклунів. Людям знову нав’язують віру в диво, яке здатне здійснитись залежно від їхнього бажання; в те, що всі явища, які вони не здатні пояснити є нічим іншим як містикою, породженою надприродними силами. То звідки ж йде корінь зла ? З неосвіченості. У більшості людей, віруючих у надможливе, кругозір, як правило, обмежений визначеною межею, яка не дає їм змоги заглянути за її кордони. Нестаток знань і породжує забобони. Чи часто ви чули подібні заклики від людей: «Не переходь дорогу, бачиш, кіт темний перейшов», або «Постав мітлу віником до верху, щоб гроші були…», і так далі. Коріння подібних забобонів сягає у сиву давнину, та бере свій початок ще в язичництві. Століттями такі вислови передавались із покоління в покоління, аби дати пояснення багатьом речам, таким як безгрошів’я або невдача. І ось, сьогодні,  живучи на порозі нової індустріальної революції, яка повинна цілком і повністю ввести нас у світ науки, техніки та дослідження космосу, багато хто продовжує вірити у цю нісенітницю. Перо не здатне описати всю запущеність цього становища.

                Інше діло гороскопи. Мене вражає той факт, що сьогодні, коли наука досягнула найвеличніших висот за все своє існування, коли, здавалось, вона повинна була б вивести нас із темного лісу забобонів і марновірства,  є люди, які стараються всіма силами затягнути нас у цей ліс назад. Це астрологи, - люди, які, трактуючи псевдонауку, ставлять людину в один ряд з планетами та зірками. Це не бачених раніше висот гордість, яка говорить нам, що планети існують і обертаються навколо Сонця лише за для того, аби якимось магічним чином впливати на значні й незначні події у людському житті.

 Розроблена й викладена у другому столітті нашої ери древньогрецьким вченим Клавдієм  Птолемеєм, вона не мала ніякого сенсу ще тоді, коли вийшла в світ, а сьогодні, враховуючи те що відкрито всі планети сонячної системи, вона мала б бути лише пам’яткою  про минулі невіглаські часи. Але, на жаль, за підрахунками вчених більшість людей до сих пір сліпо вірять у псевдонауку, яка була придумана людьми, не відаючими навіть, що Земля кругла. І попри зрушення осі нашої планети на 23 градуси з часів Птоломея, попри все більші і більші наукові відкриття які доводять усю невіглаську позицію астрологів, люди продовжують читати гороскопи вірячи, що це система точного передбачення майбутнього. Ні, ну справді, як від позиції Марса на небосхилі може залежати загострення конфлікту на сході, або його ослаблення в Сирії ? Потрібно розуміти, що всі гороскопи, надруковані чи то в газеті чи то в інтернеті вказують нам на події, які можуть підійти любому з нас, тож гороскоп водолія можна застосувати на тисячу левів або раків. Я веду до того, що якщо ваш гороскоп на тиждень співпав з вашим життям, це значить,  що вірогідність того, що співпав він ще десяти тисячам людей які до вас не відносяться дуже і дуже велика.

 

                Отже, в цій статті я старався розвіяти всі міфи і забобони пов’язані з астрологією та марновірством, яке переслідує нас із прадавніх часів по сей день. Хочу додати, що всі забобонні або надприродні твердження є антинауковими та спростовані багаторазовими науковими дослідами. Зазначу, що все вищесказане є лише суб’єктивною думкою автора, тож чи вірити у, наприклад, гороскопи, чи ні це ваше діло. Я лише маю надію, що під впливом сучасних наукових відкриттів усі догматичні твердження будуть викоріненні та ніколи не повернуться у суспільство.