Така засторога була цілком логічною, адже „герої-музиканти” згодом прямували до Кубані. Там концерт провести не вдалося. Гастролерів під готелем зустріла молодь з тухлими яйцями та гнилими помідорами, в аеропорту ж  цього музиканта  намагалися задушити американським національним прапором.

Як зреагувала українська свідома молодь на таке знущання над синьо-жовтою святинею?!! Молоді свободівці не чіпали американських нахаб, а поїхали в Яремче закидати яйцями Петра Симоненка та його однопартійців. Воно й зрозуміло: гуцули комуністів не люблять, підтримка місцевого населення гарантована, та й картинка ефектна: націоналіст закидав яйцями комуніста. Пересічний обиватель вкотре може потішитися. Ось така реакція націоналістичної молоді на те, що обпісяли національний стяг: зробив це американський недолюд в Одесі, а яйцями закинали Симоненка в Яремче.

Та втім, молоді люди, котрі називають себе націоналістами-свободівцями, мають з кого брати приклад. На днях запальний революціонер-націоналіст Юрій Михальчишин розповів на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук випадок зі свого життя, який вражає. Отже, суть повідомлення: «Ситуація. Годину тому в Маріїнському. Гуляю, їм фруктове морозиво. Довкола кілька мутних громадян, і з боків, і позаду. Пропускаю одного повз. Класичний хач-трюкач, в шортах і футболці. Проходить два метри, дістає з торбинки, що через плече, пістолет, відтягує затвор і запихає в шорти за спину. А пістолет, на хвилинку, системи Стєчкіна.

Ну, я в сторону, через лавку перестрибнув і ходу. Краще бути смішним, але живим”.

Як любив казати Леонід Макарович: „Маємо те, що маємо”. Від себе з сумом хочеться додати: яка доба, такі й герої: кумедні, але живі. Але ж чи мають право ці люди з вищою освітою вважати себе ні, не героями, а бодай лідерами?! Хтось з великих влучно підмітив, що суть лідерства найкраще передають слова з Біблії „Що посієш, те й пожнеш”. Справжній лідер відповідальний за свої слова і вчинки, за тих, хто йде за ним і наслідує його модель поведінки. Філантроп і успішний американський бізнесмен Джо Хантсмен, котрий збудував свою карєру та компанію на принципах моралі, любить наголошувати, що суть лідерства у тому, щоб йти на ризик і нести відповідальність за це. Ще однією його фразою є і моя улюблена „Справжні лідери не повинні переживати за допущені помилки, вони повинні невтомно слідкувати за тим, щоб не було за що соромитися”.

 

Таке воно літо-2013: спека, осквернений національний стяг, бутафорна мужність і малодушні лідери. Адже саме критичні ситуації як ота вище описана у Маріїнському парку, дають нам можливість побачити самих себе глибоко зсередини, і знайти те, чого, можливо, у собі раніше навіть не помічали.