Чомусь прийнято звітувати за 100 днів роботи. Коли обирають на виборну посаду. Ну до цієї дати відлік пішов – вчора, 19.11.2015 р. мене обрано головою Львівської обласної ради.

Опісля доби з моменту обрання вирішив поділитися враженнями. Спочатку було перше пленарне засідання. Довге в часі,  проте результативне. Проголосували усі питання порядку денного, які обговорювали на підготовчій групі і котрі шліфували під час перерв на самій «пленарці». Мова не лише про першого заступника і заступника голови Львівської обласної ради – утворено постійні комісії та обрано їх склад. Причому вдалося навіть скоротити їх кількість - з 13 до 12 (нагадую в раді минулого скликання було 14). І це при наявності в раді 9 політичних фракцій, котрі згідно народного волевиявлення 25 жовтня отримали депутатські мандати.

Вдячний тим, хто поступився правом мати місце в Президії (посадою  голови постійної комісії)  в останній момент. Вдячний всім хто підтримав вектор ведення та розгляду проектів рішень.

Як би там не було – рішення прийняті.

Включно з багатостраждальною програмою підтримки органів виконавчої влади, ухваленої в частині заробітної плати. І  саме за таку редакцію ми домовлялися на наших засіданнях та консультаціях.

Далі була інтеграційна зустріч, прямий ефір на ЗІКу, від’їзд додому, довга розмова з дружиною про домашні справи, відписування на есемески і привітання у фейсі та на мейлі і, нарешті, сон.

Ранок, дитсадок та школа і місце праці на Винниченка 18. Робочі зустрічі з головою ОДА та заступниками, дві наради зі своїм заступником.  Заповнення особової справи та підписання рішень ухвалених вчора разом з іншими паперами. Робоча нарада по обласних програмах, котрі найближче віданню ради.

Ось так пройшла доба. Може не зовсім цікаво, але – чесно. Не обіцяю, що далі буде –  бо роботи багато:  зміни до регламенту,  реформа та скорочення виконавчого апарату, бюджетна сесія… Проте на фейсбуці і у ЗМІ буду намагатися максимально висвітлювати роботу власну та всієї ради.

АПД. Зараз аналізую табличку діяльності постійних комісії ради VI скликання, з метою запропонувати найбільш ефективний варіант роботи із закріпленням радників. Кому цікаво – статистика нижче. 

Зведена інформація про роботу комісій VI скликання за 5 років

Воно було непростим. За більш як рік волонтерської діяльності, спілкуючись із своїми побратимами чи то з волонтерського середовища, чи то з числа мобілізованих на передовій, у відповідь на мої думки про перспективу перезавантаження місцевої влади та зміну місцевих «князьків» тими людьми, які прислужились рідній землі та своїм землякам, чув лише заперечення. У кращому випадку запитання: «Для чого це мені?» або «Так, дійсно треба, але як?». Тоді й прийшла думка дати відповідь на ці запитання публічно - у статті «Хто ж як не ми, брати», яка була опублікована напередодні офіційної реєстрації кандидатів у депутати до місцевих рад, як у «Львівській газеті», так і у нашій бродівській «районці». Нагадую, що у публікації активно «агітував» брати участь у виборах тих, хто вже тривалий час працює на громаду, забезпечення війська найнеобхіднішим та вирішення проблем учасників АТО на рідних теренах при поверненні додому. 

 Події останніх днів, коли відбулись засідання з висунення кандидатів місцевими політичними партіями, довели, що заклик зі статті було почуто. Завше людям, котрі звикли працювати «не словами, а ділами», бракує або рішучості, або інформації. Тому тішить, що однією статтею вдалось зрушити ці дві проблеми. В результаті вже відомо, що бродівські волонтери, і військовослужбовці, і Герої АТО позмагаються на місцевих виборах з місцевими політиками, як кажуть, «із стажем»... Це вже добре… Отже, ми не тупцюємо на місці. Від себе хотів би наголосити лише на кількох Громадянах, котрі прийняли рішення продовжити свою роботу у місцевих парламентах.

  Наприклад, останній аргумент на користь балотуватися у депутати в місцеву раду, знайшов у «Львівській газеті» волонтер Народної Самооборони Львівщини, який від початку військової кампанії на Сході України активно допомагає українським військовим - Роман Кушнір. Знаю цього хлопця давно - під час Революції Гідності разом з іншими хлопцями і дівчатами брали участь у заходах Євромайдану. Патрулювання вулиць Львова, облога бази «Беркуту», всюди «Жовтий трафік» був у лавах перших. Згодом, коли стало зрозуміло, що в армії не має можливостей індивідуального захисту наших військовиків, Роман подався за кордон, звідки привозив перші бронежилети і каски. В час, коли ми їх переносили на собі по одному «броніку», Роман завантажив повний свій жовтий бус і намагався прорватися через митні перепони польської сторони. Лише за те, що хотів допомогти українським бійцям, міг розпрощатись зі свободою – тоді йому «світило» від 7 років за гратами. Зізнатися, коли на «Українській правді» зявилося повідомлення про затримання Кушніра Романа з бронежилетами на польському кордоні, навіть не одразу дійшло, що це він – наш Роман «Жовтий трафік». Але йому, одному із перших волонтерів, це таки вдалось. Тепер, коли Роман подзвонив і сказав, що прочитав/ подумав/ готовий іти на вибори – таке його рішення однозначно підтримав.

Р.Кушнір: «Заклик до волонтерів йти до місцевих рад почув, обдумав, і прийняв рішення. Знаю, що там теж багато роботи. Навмисне пройшов кілька семінарів Інституту політичної освіти, щоб розібратися з тим, що таке місцева рада і як її «їдять». Якщо Бродівчани підтримають, сподіваюся гідно представляти місто Броди у районній раді. Ті хто мешкають на Малих Фільварках знайдуть прізвище Кушнір Роман у бюлетені світло-зеленого кольору.» 

Володію інформацією від Лавріна Віктора - мобілізованого у лави ЗСУ, що вирішив спробувати себе у місцевій владі Герой АТО із Бродівщини, в якого неодноразово побували у волонтерській поїздці на Сході – Андрій Булишин. Після виходу статті він теж прийняв рішення не стояти осторонь. Демобілізований військовослужбовець – учасник бойових дій, який більше 7 місяців відстоював на Донбасі незалежність України як ніхто знає, що треба хлопцям на «передку», ну, і вже точно знає, якої допомоги і підтримки вони чекають вже після повернення.

А. Булишин: «Після всього, що пережив на війні, а, особливо, після того, що пережив вже, на «дембелі», - з усією «волокитою» з документами для отримання статусу учасника бойових дій, бачу, що треба йти в депутати, щоб допомагати своїм бойовим друзям. Треба стати усім нашим нерадивим чиновникам, як кажуть, поперек горла. Якщо підтримаєте мене – буду робити це разом з іншими демобілізованими, не тільки з команди «Громадянської позиції», котрі пройдуть до місцевої ради. 

Якісно, за останні дні, поповнився список кандидатів у депутати Громадського руху «Народний контроль» - рух, який працює зараз на базі «Самооборони Брідщини». Саме з бродівськими самооборонівцями ми організували не одну поїздку на «передок», то я й знаю, скільки зусиль вкладено в нашу спільну Перемогу, яка , я переконаний обовязово буде за нами. Під час останньої зустрічі з активістами Самооборони, всі вагались щодо участі у виборах, але, думаю, прийняли єдине правильне рішення. Одним з тих, хто погодився востаннє став активіст ГФ «Самооборона Брідщини» Віталій Каритяк,

В. Каритяк: «Прочитав крайній номер газети «Броди вечірні» і в черговий раз переконуюсь у необхідності прийняття участі в місцевих виборах у ролі кандидата у депутати. З історією екс-директора ДП «Бродівський лісгосп» Михайла Кутя знайомий не з чуток та газет, а безпосередньо беручи участь у численних акціях проти нього. Переконаний, що «чистити» владні ряди і боротися з не чистими на руку «чинушами» простіше з середини…» 

 

Тішуся, що заклик почули демобілізовані, з котрими навіть не знайомий особисто. Один з таких є боєць 24 бригади із Заболотців Олександр Вітик. Каже, що коли вже прийняв рішення йти на вибори, то однозначно лише з тими людьми, з ким пройшов цю війну.

 Вітик: «Не люблю згадувати та розповідати як було на передовій... Було важко… Так само важко просто спостерігати за життям та виживанням на мирній території, тому на вибори йду – твердо. Волонтери «Самооборони Брідщини» допомагали мені на передовій спорядженням та продуктами, придбали та передали тепловізор… Це і є відповідь, чому саме «Народний контроль». 

І, нарешті, ще одним відкриттям, як кандидата в депутати, стала для нас теж волонтер, теж активіст, викладач Бродівського педколеджу – Богдана Багай. Ця впевнена жінка, що так довго і багато допомагає нашим захисникам на Сході, скажу вам, не одразу погодилась балотуватись… Знаю, бо після розмов та консультацій, все ж в Богдани залишались сумніви: «А чи варто?»

Б.Багай: «Зараз вже я точно знаю, що варто… Що разом з бродівською командою Об’єднання «Самопоміч» мені вдасться зробити для війська ще більше, бо тут працюють люди, які думають як я – в єдності наша сила. Звісно в раді, усі ми волонтери і громадські активісти працюватимемо разом. 

 Неодноразово наголошував, що виборча система, винайдена на ці місцеві вибори окремими парламентарями, аж ніяк не дозволяє бути всім в одній політичній силі і прямо забороняє самовисунення. Тож кожен з нас, волонтерів та активістів, вимушений обставинами бути у виборчому бюлетені поруч з назвою однієї з політичних сил. Проте знаю, що навіть за таких умов ,Бродівська громада обовязково обере найдостойнішого. У бюлетені, опісля назви політичної сили буде і прізвище кандидата, тож думаю, що цього разу ніхто не обере «кота в мішку». Пам’ятайте, що немає іншого способу підтримати кандидата котрий дійсно допомагає громаді і учасникам АТО, як проставити єдину галочку навпроти нього і партії яка його висунула. Проте, чомусь вірю – що наші кандидати з лав волонтерів і громадських активістів, дійсно найсильніші, тож матимуть перевагу над іншими партійними висуванцями, а відтак і отримають мандати народної довіри.

Щодо себе… Рішення прийнято. Броди, Смільнівська, Гаївська, Суховільська Наквашанська та Черницька сільські ради становитимуть окремий територіальний виборчий округ до Львівської обласної ради. Саме ті, хто у ньому мешкають, отримають на виборчій дільниці бюлетень блакитного кольору у якому буде і моє прізвище.

Щодо партії… Я неодноразово наголошував на тому, що на цих місцевих виборах право висувати кандидатів закріпили лише за партіями. На жаль, створене правове поле позбавило усіх волонтерів, активістів та учасників АТО можливості бути самовисуванцями до місцевих рад. До того ж, пятивідсотковий барєр напряму позбавив цілу низку поважаних мною партійних середовищ, найменшого шансу потрапити до місцевих рад. Моє прізвище стоятиме у бюлетені поруч з партією Петра Порошенка. Такий був мій вибір на виборах Президента. Саме відновленою спільними зусиллями армією та за світової підтримки, котра була б неможлива, власне, без Президента, ми стабілізували ситуацію на Сході. Тому при виборі серед тих, команди яких здатні подолати барєр, мною прийнято рішення вище.

Шановні Бродівчани! У цій публікації описана позиція лише кількох з нас, волонтерів та активістів, котрі готові продовжити свою роботу на громаду в місцевих радах. Ми обовязково проінформуємо про Вас і про інших достойних кандидатів, а вибір звісно буде лише за Вами. Вірю у Вашу мудрість….

 

Волонтер, депутат Львівської обласної ради

 

Олександр Ганущин