Воно було непростим. За більш як рік волонтерської діяльності, спілкуючись із своїми побратимами чи то з волонтерського середовища, чи то з числа мобілізованих на передовій, у відповідь на мої думки про перспективу перезавантаження місцевої влади та зміну місцевих «князьків» тими людьми, які прислужились рідній землі та своїм землякам, чув лише заперечення. У кращому випадку запитання: «Для чого це мені?» або «Так, дійсно треба, але як?». Тоді й прийшла думка дати відповідь на ці запитання публічно - у статті «Хто ж як не ми, брати», яка була опублікована напередодні офіційної реєстрації кандидатів у депутати до місцевих рад, як у «Львівській газеті», так і у нашій бродівській «районці». Нагадую, що у публікації активно «агітував» брати участь у виборах тих, хто вже тривалий час працює на громаду, забезпечення війська найнеобхіднішим та вирішення проблем учасників АТО на рідних теренах при поверненні додому. 

 Події останніх днів, коли відбулись засідання з висунення кандидатів місцевими політичними партіями, довели, що заклик зі статті було почуто. Завше людям, котрі звикли працювати «не словами, а ділами», бракує або рішучості, або інформації. Тому тішить, що однією статтею вдалось зрушити ці дві проблеми. В результаті вже відомо, що бродівські волонтери, і військовослужбовці, і Герої АТО позмагаються на місцевих виборах з місцевими політиками, як кажуть, «із стажем»... Це вже добре… Отже, ми не тупцюємо на місці. Від себе хотів би наголосити лише на кількох Громадянах, котрі прийняли рішення продовжити свою роботу у місцевих парламентах.

  Наприклад, останній аргумент на користь балотуватися у депутати в місцеву раду, знайшов у «Львівській газеті» волонтер Народної Самооборони Львівщини, який від початку військової кампанії на Сході України активно допомагає українським військовим - Роман Кушнір. Знаю цього хлопця давно - під час Революції Гідності разом з іншими хлопцями і дівчатами брали участь у заходах Євромайдану. Патрулювання вулиць Львова, облога бази «Беркуту», всюди «Жовтий трафік» був у лавах перших. Згодом, коли стало зрозуміло, що в армії не має можливостей індивідуального захисту наших військовиків, Роман подався за кордон, звідки привозив перші бронежилети і каски. В час, коли ми їх переносили на собі по одному «броніку», Роман завантажив повний свій жовтий бус і намагався прорватися через митні перепони польської сторони. Лише за те, що хотів допомогти українським бійцям, міг розпрощатись зі свободою – тоді йому «світило» від 7 років за гратами. Зізнатися, коли на «Українській правді» зявилося повідомлення про затримання Кушніра Романа з бронежилетами на польському кордоні, навіть не одразу дійшло, що це він – наш Роман «Жовтий трафік». Але йому, одному із перших волонтерів, це таки вдалось. Тепер, коли Роман подзвонив і сказав, що прочитав/ подумав/ готовий іти на вибори – таке його рішення однозначно підтримав.

Р.Кушнір: «Заклик до волонтерів йти до місцевих рад почув, обдумав, і прийняв рішення. Знаю, що там теж багато роботи. Навмисне пройшов кілька семінарів Інституту політичної освіти, щоб розібратися з тим, що таке місцева рада і як її «їдять». Якщо Бродівчани підтримають, сподіваюся гідно представляти місто Броди у районній раді. Ті хто мешкають на Малих Фільварках знайдуть прізвище Кушнір Роман у бюлетені світло-зеленого кольору.» 

Володію інформацією від Лавріна Віктора - мобілізованого у лави ЗСУ, що вирішив спробувати себе у місцевій владі Герой АТО із Бродівщини, в якого неодноразово побували у волонтерській поїздці на Сході – Андрій Булишин. Після виходу статті він теж прийняв рішення не стояти осторонь. Демобілізований військовослужбовець – учасник бойових дій, який більше 7 місяців відстоював на Донбасі незалежність України як ніхто знає, що треба хлопцям на «передку», ну, і вже точно знає, якої допомоги і підтримки вони чекають вже після повернення.

А. Булишин: «Після всього, що пережив на війні, а, особливо, після того, що пережив вже, на «дембелі», - з усією «волокитою» з документами для отримання статусу учасника бойових дій, бачу, що треба йти в депутати, щоб допомагати своїм бойовим друзям. Треба стати усім нашим нерадивим чиновникам, як кажуть, поперек горла. Якщо підтримаєте мене – буду робити це разом з іншими демобілізованими, не тільки з команди «Громадянської позиції», котрі пройдуть до місцевої ради. 

Якісно, за останні дні, поповнився список кандидатів у депутати Громадського руху «Народний контроль» - рух, який працює зараз на базі «Самооборони Брідщини». Саме з бродівськими самооборонівцями ми організували не одну поїздку на «передок», то я й знаю, скільки зусиль вкладено в нашу спільну Перемогу, яка , я переконаний обовязово буде за нами. Під час останньої зустрічі з активістами Самооборони, всі вагались щодо участі у виборах, але, думаю, прийняли єдине правильне рішення. Одним з тих, хто погодився востаннє став активіст ГФ «Самооборона Брідщини» Віталій Каритяк,

В. Каритяк: «Прочитав крайній номер газети «Броди вечірні» і в черговий раз переконуюсь у необхідності прийняття участі в місцевих виборах у ролі кандидата у депутати. З історією екс-директора ДП «Бродівський лісгосп» Михайла Кутя знайомий не з чуток та газет, а безпосередньо беручи участь у численних акціях проти нього. Переконаний, що «чистити» владні ряди і боротися з не чистими на руку «чинушами» простіше з середини…» 

 

Тішуся, що заклик почули демобілізовані, з котрими навіть не знайомий особисто. Один з таких є боєць 24 бригади із Заболотців Олександр Вітик. Каже, що коли вже прийняв рішення йти на вибори, то однозначно лише з тими людьми, з ким пройшов цю війну.

 Вітик: «Не люблю згадувати та розповідати як було на передовій... Було важко… Так само важко просто спостерігати за життям та виживанням на мирній території, тому на вибори йду – твердо. Волонтери «Самооборони Брідщини» допомагали мені на передовій спорядженням та продуктами, придбали та передали тепловізор… Це і є відповідь, чому саме «Народний контроль». 

І, нарешті, ще одним відкриттям, як кандидата в депутати, стала для нас теж волонтер, теж активіст, викладач Бродівського педколеджу – Богдана Багай. Ця впевнена жінка, що так довго і багато допомагає нашим захисникам на Сході, скажу вам, не одразу погодилась балотуватись… Знаю, бо після розмов та консультацій, все ж в Богдани залишались сумніви: «А чи варто?»

Б.Багай: «Зараз вже я точно знаю, що варто… Що разом з бродівською командою Об’єднання «Самопоміч» мені вдасться зробити для війська ще більше, бо тут працюють люди, які думають як я – в єдності наша сила. Звісно в раді, усі ми волонтери і громадські активісти працюватимемо разом. 

 Неодноразово наголошував, що виборча система, винайдена на ці місцеві вибори окремими парламентарями, аж ніяк не дозволяє бути всім в одній політичній силі і прямо забороняє самовисунення. Тож кожен з нас, волонтерів та активістів, вимушений обставинами бути у виборчому бюлетені поруч з назвою однієї з політичних сил. Проте знаю, що навіть за таких умов ,Бродівська громада обовязково обере найдостойнішого. У бюлетені, опісля назви політичної сили буде і прізвище кандидата, тож думаю, що цього разу ніхто не обере «кота в мішку». Пам’ятайте, що немає іншого способу підтримати кандидата котрий дійсно допомагає громаді і учасникам АТО, як проставити єдину галочку навпроти нього і партії яка його висунула. Проте, чомусь вірю – що наші кандидати з лав волонтерів і громадських активістів, дійсно найсильніші, тож матимуть перевагу над іншими партійними висуванцями, а відтак і отримають мандати народної довіри.

Щодо себе… Рішення прийнято. Броди, Смільнівська, Гаївська, Суховільська Наквашанська та Черницька сільські ради становитимуть окремий територіальний виборчий округ до Львівської обласної ради. Саме ті, хто у ньому мешкають, отримають на виборчій дільниці бюлетень блакитного кольору у якому буде і моє прізвище.

Щодо партії… Я неодноразово наголошував на тому, що на цих місцевих виборах право висувати кандидатів закріпили лише за партіями. На жаль, створене правове поле позбавило усіх волонтерів, активістів та учасників АТО можливості бути самовисуванцями до місцевих рад. До того ж, пятивідсотковий барєр напряму позбавив цілу низку поважаних мною партійних середовищ, найменшого шансу потрапити до місцевих рад. Моє прізвище стоятиме у бюлетені поруч з партією Петра Порошенка. Такий був мій вибір на виборах Президента. Саме відновленою спільними зусиллями армією та за світової підтримки, котра була б неможлива, власне, без Президента, ми стабілізували ситуацію на Сході. Тому при виборі серед тих, команди яких здатні подолати барєр, мною прийнято рішення вище.

Шановні Бродівчани! У цій публікації описана позиція лише кількох з нас, волонтерів та активістів, котрі готові продовжити свою роботу на громаду в місцевих радах. Ми обовязково проінформуємо про Вас і про інших достойних кандидатів, а вибір звісно буде лише за Вами. Вірю у Вашу мудрість….

 

Волонтер, депутат Львівської обласної ради

 

Олександр Ганущин

Правильно було написати, напевно, в кінці «і сестри». Особливо враховуючи специфіку виборчого законодавства і, так звану, гендерну квоту в 30 %. Місцеві вибори, що відбудуться вже через місяць, актуалізують для громадських активістів, волонтерів, Героїв АТО і просто небайдужих активних громадян два варіанти – йти на вибори самим чи вже після них, допомагати/співпрацювати/контролювати стару/нову місцеву раду (потрібне підкреслити).

На жаль, принаймні серед моїх знайомих активістів, переважна більшість обирає варіант № 2. Поки-що. Себто – політика, навіть місцева, «справа брудна», «он її в телевізорі показують». Та й закон недосконалий, треба йти на поклон до партій, от якби самовисунення… І таких аргументів я чув безліч упродовж останніх кількох місяців. При цьому, більшість громадських активістів дуже часто питає чи реально допомогти змінити країну, описуючи кожен випадок «несправедливості» в темних тонах аж до «#зрада» і «#всепропало».

Ох, вже ця «брудна місцева політика»... Пригадую, як один з депутатів Львівської обласної ради першого демократичного скликання, розказував «ріелсторі з початку 90-х» про випадок з міським головою Львова, котрий приймав у себе присланого діаспорою заморського муніципального експерта. Тож на нараді, коли перекладач представив Стівена Робертса (ім’я змінене), як відомого спеціаліста у царині місцевої політики, міський голова переглянувся з членами виконкому і видав на гора таке: «Яка місцева політика? Нам політики не треба! Може, то Вам у Рух краще піти – то Вам на Коперніка, а тут міська рада…». Здивований американець попросив перекладача перекласти кілька термінів, місцева політика це вода, сміття, благоустрій та дороги.

Тому, бажаючим включитися до процесу змін у країні радив би обирати варіант № 1 - з участю у місцевій політиці. Хочете зробити суттєвий внесок, то підіть в місцеві депутати. Це відповідально, але в цьому нема нічого складного. Не варто лякатися, що це політика. Бо це не політика, а громадська діяльність.

Ще раз повертаючись до варіанту № 2. Жодним чином не засуджую тих, хто не може наважитися балотуватися в місцеву раду. Але вважаю, що місцевій владі потрібне якісне оновлення. Та, яке там вважаю.... Я ЦЕ ЗНАЮ ТОЧНО!!! Тому якщо активісти, громадські діячі, дієві люди в громадах, волонтери тощо, відмовляться йти в місцеву владу, то їх місце займуть, скажімо так, гірші люди. Зокрема ті, які до цього часу не особливо проявили себе в суспільному служінні, допомозі людям, самоорганізації, громадській активності тощо, але мають особисті причини йти в місцеву владу. Це, звісно, оновить склад місцевої влади, але не покращить її роботу. Тому, на мою думку, попри поганий закон, треба йти задля блага та справ власної громади!

В місцевих радах вирішуються такі питання, які політичними навіть не назвеш. Це ж не Верховна Рада, не Львівська обласна. На місцях депутати займаються комунальними підприємствами, школами, поліклініками, транспортом, архітектурою, торгівлею, будинками культури, садочками, лікарнями, соціальними службами тощо. Коли Ви депутатською працею доб'єтесь, хоча б незначного покращення в роботі однієї з установ або ремонту, реконструкції чи побудови важливого для людей об’єкту, то це вже буде допомога собі, своїй громаді та країні. Власне вся Україна і складається з життя людей в місцевих громадах, де потрібно робити не теоретичні, а цілком конкретні зміни!

Зробіть крок. Не сидіть, не зволікайте і не дивіться, як інші люди замість Вас, йдуть в місцеві ради зовсім не для того, щоб творити зміни та будувати країну. І не шукайте собі виправдань, що Ви не розумієте місцевий бюджет, земельні, майнові питання, управління комунальними установами та процес прийняття рішень.

До речі, якщо треба - навчимо. Всього навчимо, було б бажання! Я вже мовчу про те, що переважна більшість, з існуючих понад 200 тис. депутатів місцевих рад, також в цьому нічого не розуміють. Однак вони на відміну від Вас, часто навіть не роблять спробу розібратися. А Ви підіть на вибори, станьте депутатом і розберіться. Немає в цьому нічого складного, не святі горщики ліплять.

Ну, і для тих, хто ну ніяк не може стати кандидатом в депутати з тих, чи інших причин…

Якщо вже так сталося, то порекомендуйте людей або допоможіть іншим, які наважилися. Станьте їх помічниками, волонтерами штабу, агітаторами, довіреними особами тощо. Врешті-решт, допоможіть як члени комісій, спостерігачі або просто грошима, машиною, цікавим знайомством або фізичною працею. Не пропускайте місцевих виборів, долучайтеся до змін вже сьогодні.

Дехто закидає, мовляв, підбивають мене у такий спосіб іти на вибори, щоб я, як активіст, приніс голоси партії, а пройдуть інші партійні бонзи і все таке. Так, на жаль, є така вада виборчого закону, поміж всіх інших чисельних ляп, котрі похапцем втиснули туди народні депутати, як перший номер виборчого списку, який обов’язково отримає «мандат» Вашим горбом, якщо партія подолає 5% бар’єр. Ми називаємо його по різному – «незгораємим», «святим», чи «смотрящим» кандидатом. Зате решту – у Ваших руках, особливо якщо йдете командою. Вирахувати, який виборчий округ обрати для балотування, зовсім неважко. І саме Ви, як громадський активіст, маєте чи не найбільші шанси отримати найвищий відсоток поміж членів партії від якої висуваєтесь, а відтак - і заслужений мандат. Якщо команда Ваша велика - краще обирати партію з більшим рейтингом, щоб не конкурувати між собою, адже кількість мандатів вираховується загальним партійним результатом в межах всіх округів, на які нарізана територія ради. Нема можливості всією командою втиснутися в партію, котра набере 5-7%, а відповідно - всього 2-3 мандати в результаті – теж не біда. Ідіть від різних політичних сил, в цьому нема нічого протиприродного і неморального. Після того, як законодавець заборонив самовисування, яке нагадаю, було однією з вимог Євромайдану, громадський сектор, що націлює себе на перемогу на місцевих виборах, приречений йти від різних політсил. Ну, а як ще показати дулю тим, хто вирішив партизувати місцеве самоврядування, в той час, коли членів партій у суспільстві менше 0,2% громадян з правом голосу? Звісно маємо бути хитріші і використати ситуацію на користь волонтерів, небайдужих, котрі без особливих зобов’язань балотуватимуться від різних політичних сил, для того, щоб пройти і разом продовжити свою громадську працю вже в місцевій раді.

Тішуся, що ГФ «Самооборона Брідщини» обрала саме такий варіант № 1. Сьогодні чимало волонтерів, учасників АТО з цього середовища Ви матимете змогу підтримати в бюлетені до Бродівської міської ради та Бродівської районної ради, як висуванців партії Народний рух України, Громадський рух «Народний контроль» чи партії Анатолія Гриценка «Громадянська позиція». Задоволений з того, що і інші волонтери, активісти спорту, небайдужі освітяни, пробуватимуть себе у якості висуванців від «Самопомочі» до цих же рад.

Знаю, що дехто ще не визначився. Друзі, саме для Вас, у місцевих партіях ще досі є вільні округи, а відтак і потенційні мандати чекають саме на Ваше рішення балотуватися.

З дозволу політичних сил публікую їх контакти на Брідщині для тих хто готовий:

Об’єднання «Самопоміч» - Кулієвич Світлана (тел. 0952042191)

Народний рух України – Любомир Гарасимчук (тел. 0505013240, 0974910101)

«Громадянська позиція» Анатолія Гриценка - Лаврін Віктор (тел. 0508694431, 0975252577)

Громадський рух «Народний контроль» - Коць Богдан (тел. 0680097476).

Для тих, кого треба додатково проконсультувати чи навчити – моя приймальна на вул. В.Стуса 6, м.Броди, - Ганущин Олександр (0987849260) та помічниця Мар’яна (тел.0966194228). Зараз на фронті тихо, тож є можливість бувати у Бродах часто і самому.

Ну, і наостанок. Багато хто, телефонував цього тижня і цікавився відповіддю на статтю у минулому випуску районної газети «Голос відродження» про Ганущина як політичного заробітчанина… Ну, як Ви всі зрозуміли, вибори почалися, то ж ще не такого начитаєтесь. По ділам судіть, а решту покаже 25 жовтня. Як співають улюблені Океани (якось після війни обов’язково привеземо Вакарчука на Бродівщину):- «А нам з тобою своє робити, стиснути зуби і далі йти…».

Тож ще раз про найважливіше у цій статті. Часу на прийняття рішення для небайдужих залишилося небагато. Процес висунення стартує 21 вересня. Якщо, прочитавши газету, у нас з’явиться ще кілька учасників АТО, волонтерів і просто активних небайдужих громадян в місцевих радах, то вже не дарма. Бо хто ж, як не ми?

Волонтер, депутат Львівської обласної ради

 

Олександр Ганущин