Правильно було написати, напевно, в кінці «і сестри». Особливо враховуючи специфіку виборчого законодавства і, так звану, гендерну квоту в 30 %. Місцеві вибори, що відбудуться вже через місяць, актуалізують для громадських активістів, волонтерів, Героїв АТО і просто небайдужих активних громадян два варіанти – йти на вибори самим чи вже після них, допомагати/співпрацювати/контролювати стару/нову місцеву раду (потрібне підкреслити).

На жаль, принаймні серед моїх знайомих активістів, переважна більшість обирає варіант № 2. Поки-що. Себто – політика, навіть місцева, «справа брудна», «он її в телевізорі показують». Та й закон недосконалий, треба йти на поклон до партій, от якби самовисунення… І таких аргументів я чув безліч упродовж останніх кількох місяців. При цьому, більшість громадських активістів дуже часто питає чи реально допомогти змінити країну, описуючи кожен випадок «несправедливості» в темних тонах аж до «#зрада» і «#всепропало».

Ох, вже ця «брудна місцева політика»... Пригадую, як один з депутатів Львівської обласної ради першого демократичного скликання, розказував «ріелсторі з початку 90-х» про випадок з міським головою Львова, котрий приймав у себе присланого діаспорою заморського муніципального експерта. Тож на нараді, коли перекладач представив Стівена Робертса (ім’я змінене), як відомого спеціаліста у царині місцевої політики, міський голова переглянувся з членами виконкому і видав на гора таке: «Яка місцева політика? Нам політики не треба! Може, то Вам у Рух краще піти – то Вам на Коперніка, а тут міська рада…». Здивований американець попросив перекладача перекласти кілька термінів, місцева політика це вода, сміття, благоустрій та дороги.

Тому, бажаючим включитися до процесу змін у країні радив би обирати варіант № 1 - з участю у місцевій політиці. Хочете зробити суттєвий внесок, то підіть в місцеві депутати. Це відповідально, але в цьому нема нічого складного. Не варто лякатися, що це політика. Бо це не політика, а громадська діяльність.

Ще раз повертаючись до варіанту № 2. Жодним чином не засуджую тих, хто не може наважитися балотуватися в місцеву раду. Але вважаю, що місцевій владі потрібне якісне оновлення. Та, яке там вважаю.... Я ЦЕ ЗНАЮ ТОЧНО!!! Тому якщо активісти, громадські діячі, дієві люди в громадах, волонтери тощо, відмовляться йти в місцеву владу, то їх місце займуть, скажімо так, гірші люди. Зокрема ті, які до цього часу не особливо проявили себе в суспільному служінні, допомозі людям, самоорганізації, громадській активності тощо, але мають особисті причини йти в місцеву владу. Це, звісно, оновить склад місцевої влади, але не покращить її роботу. Тому, на мою думку, попри поганий закон, треба йти задля блага та справ власної громади!

В місцевих радах вирішуються такі питання, які політичними навіть не назвеш. Це ж не Верховна Рада, не Львівська обласна. На місцях депутати займаються комунальними підприємствами, школами, поліклініками, транспортом, архітектурою, торгівлею, будинками культури, садочками, лікарнями, соціальними службами тощо. Коли Ви депутатською працею доб'єтесь, хоча б незначного покращення в роботі однієї з установ або ремонту, реконструкції чи побудови важливого для людей об’єкту, то це вже буде допомога собі, своїй громаді та країні. Власне вся Україна і складається з життя людей в місцевих громадах, де потрібно робити не теоретичні, а цілком конкретні зміни!

Зробіть крок. Не сидіть, не зволікайте і не дивіться, як інші люди замість Вас, йдуть в місцеві ради зовсім не для того, щоб творити зміни та будувати країну. І не шукайте собі виправдань, що Ви не розумієте місцевий бюджет, земельні, майнові питання, управління комунальними установами та процес прийняття рішень.

До речі, якщо треба - навчимо. Всього навчимо, було б бажання! Я вже мовчу про те, що переважна більшість, з існуючих понад 200 тис. депутатів місцевих рад, також в цьому нічого не розуміють. Однак вони на відміну від Вас, часто навіть не роблять спробу розібратися. А Ви підіть на вибори, станьте депутатом і розберіться. Немає в цьому нічого складного, не святі горщики ліплять.

Ну, і для тих, хто ну ніяк не може стати кандидатом в депутати з тих, чи інших причин…

Якщо вже так сталося, то порекомендуйте людей або допоможіть іншим, які наважилися. Станьте їх помічниками, волонтерами штабу, агітаторами, довіреними особами тощо. Врешті-решт, допоможіть як члени комісій, спостерігачі або просто грошима, машиною, цікавим знайомством або фізичною працею. Не пропускайте місцевих виборів, долучайтеся до змін вже сьогодні.

Дехто закидає, мовляв, підбивають мене у такий спосіб іти на вибори, щоб я, як активіст, приніс голоси партії, а пройдуть інші партійні бонзи і все таке. Так, на жаль, є така вада виборчого закону, поміж всіх інших чисельних ляп, котрі похапцем втиснули туди народні депутати, як перший номер виборчого списку, який обов’язково отримає «мандат» Вашим горбом, якщо партія подолає 5% бар’єр. Ми називаємо його по різному – «незгораємим», «святим», чи «смотрящим» кандидатом. Зате решту – у Ваших руках, особливо якщо йдете командою. Вирахувати, який виборчий округ обрати для балотування, зовсім неважко. І саме Ви, як громадський активіст, маєте чи не найбільші шанси отримати найвищий відсоток поміж членів партії від якої висуваєтесь, а відтак - і заслужений мандат. Якщо команда Ваша велика - краще обирати партію з більшим рейтингом, щоб не конкурувати між собою, адже кількість мандатів вираховується загальним партійним результатом в межах всіх округів, на які нарізана територія ради. Нема можливості всією командою втиснутися в партію, котра набере 5-7%, а відповідно - всього 2-3 мандати в результаті – теж не біда. Ідіть від різних політичних сил, в цьому нема нічого протиприродного і неморального. Після того, як законодавець заборонив самовисування, яке нагадаю, було однією з вимог Євромайдану, громадський сектор, що націлює себе на перемогу на місцевих виборах, приречений йти від різних політсил. Ну, а як ще показати дулю тим, хто вирішив партизувати місцеве самоврядування, в той час, коли членів партій у суспільстві менше 0,2% громадян з правом голосу? Звісно маємо бути хитріші і використати ситуацію на користь волонтерів, небайдужих, котрі без особливих зобов’язань балотуватимуться від різних політичних сил, для того, щоб пройти і разом продовжити свою громадську працю вже в місцевій раді.

Тішуся, що ГФ «Самооборона Брідщини» обрала саме такий варіант № 1. Сьогодні чимало волонтерів, учасників АТО з цього середовища Ви матимете змогу підтримати в бюлетені до Бродівської міської ради та Бродівської районної ради, як висуванців партії Народний рух України, Громадський рух «Народний контроль» чи партії Анатолія Гриценка «Громадянська позиція». Задоволений з того, що і інші волонтери, активісти спорту, небайдужі освітяни, пробуватимуть себе у якості висуванців від «Самопомочі» до цих же рад.

Знаю, що дехто ще не визначився. Друзі, саме для Вас, у місцевих партіях ще досі є вільні округи, а відтак і потенційні мандати чекають саме на Ваше рішення балотуватися.

З дозволу політичних сил публікую їх контакти на Брідщині для тих хто готовий:

Об’єднання «Самопоміч» - Кулієвич Світлана (тел. 0952042191)

Народний рух України – Любомир Гарасимчук (тел. 0505013240, 0974910101)

«Громадянська позиція» Анатолія Гриценка - Лаврін Віктор (тел. 0508694431, 0975252577)

Громадський рух «Народний контроль» - Коць Богдан (тел. 0680097476).

Для тих, кого треба додатково проконсультувати чи навчити – моя приймальна на вул. В.Стуса 6, м.Броди, - Ганущин Олександр (0987849260) та помічниця Мар’яна (тел.0966194228). Зараз на фронті тихо, тож є можливість бувати у Бродах часто і самому.

Ну, і наостанок. Багато хто, телефонував цього тижня і цікавився відповіддю на статтю у минулому випуску районної газети «Голос відродження» про Ганущина як політичного заробітчанина… Ну, як Ви всі зрозуміли, вибори почалися, то ж ще не такого начитаєтесь. По ділам судіть, а решту покаже 25 жовтня. Як співають улюблені Океани (якось після війни обов’язково привеземо Вакарчука на Бродівщину):- «А нам з тобою своє робити, стиснути зуби і далі йти…».

Тож ще раз про найважливіше у цій статті. Часу на прийняття рішення для небайдужих залишилося небагато. Процес висунення стартує 21 вересня. Якщо, прочитавши газету, у нас з’явиться ще кілька учасників АТО, волонтерів і просто активних небайдужих громадян в місцевих радах, то вже не дарма. Бо хто ж, як не ми?

Волонтер, депутат Львівської обласної ради

 

Олександр Ганущин

Для багатьох людей День села – це ще один привід зібратися разом, згадати дитячі роки та юність, зустрітись із своїми рідними та друзями. Цей день завжди особливий для тих, хто тут народився і виріс, хто тут живе та працює, хто просто приїздить сюди в гості.

Так, в неділю, 30 серпня, День села урочисто відзначили у Накваші на Бродівщині. Але цьогорічне святкування не схоже на жодні попередні. Адже цього року минає 500 років відтоді, як в історичних документах вперше з'являється згадка про населений пункт на Бродівщині – Наквашу – село, яке мальовничо розкинулося на берегах ріки Іква. Поселення оповите спогадами та легендами і має глибоке історичне минуле, яке сягає періоду Київської Русі. В наступні століття тут селилося все більше людей. Наші пращури ростили тут хліб і виховували дітей, будували церкви і плекали сади, славлячи наквашанську землю на всю округу. Про те, що це був досить знаний населений пункт свідчить той факт, що після 1515 року, коли починається літописна історія Накваші, село вже досить часто згадується в документальних джерелах.

Сьогодні ж Накваша – відомий центр сільської ради Бродівського району, який помітно розвивається, стає ошатнішим завдяки зусиллям, умілим рукам та клопіткій праці наших щирих, добрих односельчан та постійних гостей, які вболівають за долю села. Адже п'ять віків до того, село писало свій життєпис, викарбовувало героїчні подвиги його жителів у творення історії свого населеного пункту, нашого краю та України. За півтисячоліття, наквашанська земля виплекала та поставила на захист України не одне покоління справжніх патріотів, які й зараз боронять наші східні кордони в зоні антитерористичної операції.

З початку збройного протистояння, саме спільними зусиллями всієї громади та волонтерів, хлопці забезпечені амуніцією та засобами захисту. Зокрема, з перших днів війни, волонтер Олександр Ганущин, який на зараз вже здійснив 15 поїздок на передову до наших Героїв, забезпечував бійців касками, передавав на фронт бронежилети, форму, спальники та ще багато всього необхідного воякам. Тож справедливо, що усі ці ювілейні святкування були присвячені нашим новітнім Героям АТО, яким ми і повинні завдячувати за мир і спокій малої Батьківщини.

Допоки ці хлопці стоять на варті і тримають оборону на передньому краї, для наймолодших громадян Накваші та навколишніх сіл, проводиться реконструкція Лукашівського дошкільного закладу, в якому виховується 50 дошкільнят. Тут вже частково відновлено фасад, відремонтовано внутрішні приміщення. Незабаром буде відремонтовано й дах виховного закладу. Кошти для проведення цих робіт, а це близько 70 тисяч гривень, допомагають «викроїти» з обласного бюджету ті люди, хто не байдужий до потреб мешканців села.

Відлік другого півтисячоліття села започаткувало встановлення та освячення пам’ятного знака – двохтонного каменя з карпатських гір, та пам’ятної таблиці «500 років з дня першої писемної згадки про село Наквашу».

Зараз на території сільської ради успішно працюють загальноосвітня школа, Народні доми та медичні пункти, розвиваються творчі колективи, розбудовується церква. Зараз тішить й те, що дзвіниця Храму Св. Юрія, яка нещодавно була знищена вогнем, буде відновлена. Для цього, разом з громадою, готові зробити і свій внесок меценати та благодійники, щоб на пагорбі, як і раніше, били церковні дзвони.

За цими і наступними успіхами наквашанської громади та села – імена людей, які свідомі свого місця в сучасній його історії: Герої АТО - Щирба Ярослав, Ладзінський Ярослав, Рогоцький Михайло, Щирий Сергій, Адамчук Тарас, Сервило Іван, Гаврилюк Микола, Барилко Назар, Дуда Володимир, учасники та керівники творчих колективів, завідувачі освітніх та культурних закладів, голова - Мар’яна Лотоцька та працівники сільської ради, депутат Львівської обласної ради Олександр Ганущин, підприємці-благодійники і кожен житель Накваші, хто прибирає свій двір чи подвір’я церкви, хто обробляє благодатну землю та виховує в любові своїх дітей.

Віримо, що всі зусилля будуть виправдані і всі разом: нашібійці на полі бою, родини Героїв та волонтери, зможемо примножити красу та славу нашої рідної Накваші!

 

Член оргкомітету з відзначення

500-річчя с.Накваші,

 

А.Демчук