Для багатьох людей День села – це ще один привід зібратися разом, згадати дитячі роки та юність, зустрітись із своїми рідними та друзями. Цей день завжди особливий для тих, хто тут народився і виріс, хто тут живе та працює, хто просто приїздить сюди в гості.

Так, в неділю, 30 серпня, День села урочисто відзначили у Накваші на Бродівщині. Але цьогорічне святкування не схоже на жодні попередні. Адже цього року минає 500 років відтоді, як в історичних документах вперше з'являється згадка про населений пункт на Бродівщині – Наквашу – село, яке мальовничо розкинулося на берегах ріки Іква. Поселення оповите спогадами та легендами і має глибоке історичне минуле, яке сягає періоду Київської Русі. В наступні століття тут селилося все більше людей. Наші пращури ростили тут хліб і виховували дітей, будували церкви і плекали сади, славлячи наквашанську землю на всю округу. Про те, що це був досить знаний населений пункт свідчить той факт, що після 1515 року, коли починається літописна історія Накваші, село вже досить часто згадується в документальних джерелах.

Сьогодні ж Накваша – відомий центр сільської ради Бродівського району, який помітно розвивається, стає ошатнішим завдяки зусиллям, умілим рукам та клопіткій праці наших щирих, добрих односельчан та постійних гостей, які вболівають за долю села. Адже п'ять віків до того, село писало свій життєпис, викарбовувало героїчні подвиги його жителів у творення історії свого населеного пункту, нашого краю та України. За півтисячоліття, наквашанська земля виплекала та поставила на захист України не одне покоління справжніх патріотів, які й зараз боронять наші східні кордони в зоні антитерористичної операції.

З початку збройного протистояння, саме спільними зусиллями всієї громади та волонтерів, хлопці забезпечені амуніцією та засобами захисту. Зокрема, з перших днів війни, волонтер Олександр Ганущин, який на зараз вже здійснив 15 поїздок на передову до наших Героїв, забезпечував бійців касками, передавав на фронт бронежилети, форму, спальники та ще багато всього необхідного воякам. Тож справедливо, що усі ці ювілейні святкування були присвячені нашим новітнім Героям АТО, яким ми і повинні завдячувати за мир і спокій малої Батьківщини.

Допоки ці хлопці стоять на варті і тримають оборону на передньому краї, для наймолодших громадян Накваші та навколишніх сіл, проводиться реконструкція Лукашівського дошкільного закладу, в якому виховується 50 дошкільнят. Тут вже частково відновлено фасад, відремонтовано внутрішні приміщення. Незабаром буде відремонтовано й дах виховного закладу. Кошти для проведення цих робіт, а це близько 70 тисяч гривень, допомагають «викроїти» з обласного бюджету ті люди, хто не байдужий до потреб мешканців села.

Відлік другого півтисячоліття села започаткувало встановлення та освячення пам’ятного знака – двохтонного каменя з карпатських гір, та пам’ятної таблиці «500 років з дня першої писемної згадки про село Наквашу».

Зараз на території сільської ради успішно працюють загальноосвітня школа, Народні доми та медичні пункти, розвиваються творчі колективи, розбудовується церква. Зараз тішить й те, що дзвіниця Храму Св. Юрія, яка нещодавно була знищена вогнем, буде відновлена. Для цього, разом з громадою, готові зробити і свій внесок меценати та благодійники, щоб на пагорбі, як і раніше, били церковні дзвони.

За цими і наступними успіхами наквашанської громади та села – імена людей, які свідомі свого місця в сучасній його історії: Герої АТО - Щирба Ярослав, Ладзінський Ярослав, Рогоцький Михайло, Щирий Сергій, Адамчук Тарас, Сервило Іван, Гаврилюк Микола, Барилко Назар, Дуда Володимир, учасники та керівники творчих колективів, завідувачі освітніх та культурних закладів, голова - Мар’яна Лотоцька та працівники сільської ради, депутат Львівської обласної ради Олександр Ганущин, підприємці-благодійники і кожен житель Накваші, хто прибирає свій двір чи подвір’я церкви, хто обробляє благодатну землю та виховує в любові своїх дітей.

Віримо, що всі зусилля будуть виправдані і всі разом: нашібійці на полі бою, родини Героїв та волонтери, зможемо примножити красу та славу нашої рідної Накваші!

 

Член оргкомітету з відзначення

500-річчя с.Накваші,

 

А.Демчук

24 серпня, на передовій, поруч з Героями отримано чимало нових вражень… А з ними і дороговказів, куди скеровувати головні волонтерські зусилля...

Сонце потихенько втрачає свою силу. Очікувана прохолода обертається вже холодними ночами, нагадуючи про близькість дощів, а з ними і серйозних проблем для військової техніки і самих оборонців. Підготовка до цього сезону поставила кілька завдань по військових наметах навіть там, де, здавалось, Міністерство Оборони вирішити їх було просто зобов'язане. Приміром, у тому ж таки штабі АТО…

Проблеми речового забезпечення потихенько залишаються в минулому. Як кажуть, довго запрягали, проте, лише кілька бійців попросило форму «на підміну». Решта, навіть ті, хто в безпосередній близькості до лінії зіткнення, кажуть: "везіть туди де потрібно". Ну, ми і везли... 

На "передку" дуже цінують домашнє. У цьому сенсі 6 тон вареників, створених галицькими господинями вартували того, щоб перевезти їх за півтори тисячі кілометрів по десятках точок сектору "А", куди ми заїжджали 22-25 серпня своєю волонтерською групою Народної Самооборони Львівщини. 

 

Думаю, що попит на подібні домашні смаколики залишиться. Як і залишиться актуальним волонтерське завдання - навіть за найменшого ресурсу, час від часу, везти щось з дому до Героїв. З одного боку, суспільство завжди отримуватиме сигнали про те, що ті, хто боронять спокій потребують уваги. З іншого боку, для самих Героїв - це твердий сигнал про те, що за них турбуються. Тому можливості підтримати хлопців завжди будуть - добре серце і умілі руки здатні і без грошей творити дива і передати, нехай частинку дому туди, де щодня може бути бій.

А ще на "передку" найвищий час на впровадження технічних новацій ХХІ століття, з якими знищувати ворога стане справою менших втрат. Ціную зусилля тих колег, з інших, цільових за предметом допомоги, волонтерських груп. Ось ті приціли і тепловізори, дійсно роблять чудо і "роблять" сєпарів.

Артилерійські системи наведення слід об'єднувати за прикладом ГІС Арти. Кілька таких нововведень на рівні бригад, здатні системно змінити ситуацію на краще. А на перспективу, саме державним коштом, дане питання має бути вирішено для усієї 450 кілометрової лінії протистояння з агресором.

Розвідка теж потребує волонтерської уваги, а також контролю. Підрозділи ГУРу здатні виконувати рівень завдань, приміром, ідентифікації координат ворога на рівні кількох метрів від джерела радіопередачі - чи то мобільного, чи то армійської рації. Проте, за рік, жоден новітній пеленгатор, яких і потрібно всього то лише біля десятка, на фронт не поступив. А можна лише здогадатися, яка шкода ворогу могла б бути вчинена, наприклад, нашими гаубичниками, якби в розпорядженні були точні координати і чіткий наказ.

 

Взагалі, ми приречені на десятиліття вперед ставати мілітарною державою, де професія Воїна стане покликанням, а держава створюватиме всі умови для того, щоб оборонці почувалися гідно.

На жаль, війна на роки і ми маємо разом це усвідомити з усіма наслідками. Але сьогодні розрухати державний зашкарублий механізм маємо усі спільно, волонтерським гуртом.

Довгострокові завдання на десятиліття вперед, окрім мілітарного розвою, знаходяться у сфері державної і місцевої сфер освіти, культури та інформаційної політики. Ось тут зроблено найменше, тому і підвалин, на яких має зводитися мур Перемоги, поки нема. Тішуся, що кілька провідних волонтерів розуміють важливість цього завдання. Зробимо перший крок у цьому напрямку і ми - волонтерська група Народної Самооборони Львівщини. Чекайте найближчими днями від нас закликів до мешканців Львова і Західної України поділитися вишиванкою з такими ж мешканцями і переселенцями з Сєвєродонецька і Луганщини. Проект обіцяє бути цікавий, з налагодженням сотень, а можливо і тисяч, діючих контактів "Схід-Захід". У волонтерській роботі - цікавій для кожного, хто обрав для себе цей шлях, - знайдеться місце кожному. І лише спільно ми наблизимо Перемогу і краще майбутнє для нашої країни.

Окремо висловлюю подяку тим, хто нас підтримує ці півтори року. Всім тим, хто має можливість і потребу допомагати постійно, ми привезли багато прапорів підписаних хлопцями, тож незабаром роздамо.

Так що, боротьба продовжується. Місце у ній є для кожного. 

З мінометів, САУ та гранатометів на Луганщині бойовики били по Станиці Луганській та Кримському. 62 снаряди з танка було випущено бойовиками по Трьохізбенці. Проросійські найманці цілять по будинках мирних жителів та інфраструктурі. Усі села довкола Станиці через перебиті лінії електропередач нині без світла. У селах Тошківці та Нижньому пошкоджено газогін. У Попасній немає води. А у Золотому на розтяжці підірвався наш солдат.

Детальніше: ТСН