Останню поїздку на Схід автору статті довелося пропустити із-за обставин, пов’язаних зі здоров’ям батька. Проте, усі п’ять днів телефон не вгавав від дзвінків волонтерів - учасників поїздки та, власне, Героїв, до яких виїхали 30 тон зібраного громадами Бродівщини та Львова продуктів, одягу та води. Тож що там було знаю не гірше за самих учасників поїздки.

Луганський степ та балки затягнуті сосонками палають спекою. Буси намагаються пересуватися якомога хутчіше, адже повідомлення про ДРГ, котрі заходять навіть до Нового Айдару сьогодні не новина. Гуркіт вибухів наближається, коли доїжджаєш до Щастя або рухаєшся в напрямку Бахмутки (Лисичанськ-Кримське). Проте швидкої їзди теж не виходить, бо вантаж у понад 2 тонни дається взнаки. А ще - порепаний асфальт слугує природнім обмежувачем швидкості.

На в’їзді у Щастя попереджають про мінометний обстріл – обслуги терористів обмінюються між собою даними у відкритому ефірі. Після швидкого розвантаження на ТЕС, напрямок на Станицю – до хлопців з батальйону ППС «Львів». А вже потім - до наших військових з «білих казарм». Дорога на Станицю нагадує довге коло навколо точки на карті, яким є окупований Луганськ. Блок-пост на в’їзді в Станицю давно назвали «Сталінградом» - спалена техніка на в’їзді красномовно говорить сама за себе.

На передньому краї в Станиці неспокійно, як ніколи. Місцеве населення ніколи не вирізнялося тут прихильністю до українських військових. Пропаганда з Росії робить свою справу, проте Героям з батальйону «Львів» не звикати. Маленький хлопчик з місцевих приходить до наших бійців щодня. З міркувань етики і безпеки не називатимемо його ім’я, тим більше, що кличуть його «Син полка». Діти, взагалі, куди прихильніше ставляться до наших оборонців, аніж дорослі. Це надихає, каже боєць з позивним «Монгол». Хлопці тут вже старі знайомі, почуваються добре. Розвантаження, кава і далі в дорогу.

Місце стоянки бродівчан з «білих казарм» постійно змінюється. Служба у них така. Хлопці усміхнені, жартами підтримують одне одного. Передані запчастини підійшли - без них подарований свого часу бус мав би вже от-от ставати «на прикол». Прикметно, що в околицях (навіть у Севєродонецьку з Лисичанськом) із запчастинами до авто з Європи, не кажучи про сервіси, дуже туго. Тож доводиться лагодити самим.

Вода, футболки, смаколики, запчатистини, передані передачі від ГФ «Самооборна Брідщини» це добре. А от вареники, яких у літню спеку вдалося довезти, як то кажуть, цілими і неушкодженими, ідуть одразу в роботу. Тож хоча фура-холодильник коштувала, дещо таки, дорожче – солдатська радість того вартує. Велика подяка усім господиням Львова, Яворова, та Перемишлянського району за вареники. Частинка дому, інколи, коштує тут найбільше за все.

Цікаве питання виникло під час розмови за обідом. Що рухає волонтерами, котрі приїжджають на передову, не перший і не другий раз? Які мотиватори? Згадалося, як схожі питання задавали хлопці минулого літа і минулої осені. Який був їх подив, коли вони нас побачили знов з вантажем у листопаді та грудні. Побоювання, що вся допомога зникне опісля парламентських виборів таки частково підтвердилися. Як і ті факти, що зараз, перед виборами місцевими, до волонтерського полку записатися багато охочих. Ну, то нехай буде, дай їм Боже – аби навіть до листопада ця поміч не згасала. Хлопці там чекають на підтримку, а люди тут, роблячи свій вибір, самі розберуся .

Тож відповідь на запитання що рухає волонтерами не є простою. Адже за півтори року війни стомилися усі – і пожертводавці і ті, хто просить тут в тилу про цю допомогу. Проте тішить що бродівська громада тут аж ніяк не пасе задніх - зібраних спільно з ГФ «Самооборона Брідщини» понад 6 тон продуктів з городів нашого району були дуже доречними.

А рухає волонтерами, напевно почуття відповідальності і бажання підтримати останнім. Тож проситимемо у Бога здоров’я захисникам і натхнення тим, хто і надалі ними опікується.

У 66 військовому госпіталі подих війни відчуваєш найгостріше – кількість поранених тут істотно зросла за останні 2 тижні. І так по всій лінії фронту. Ворог готується до чогось більшого, чергова серія перемовин у «мінському форматі» стримує наших військових в ударах у відповідь.

Артемівськ, Бахмутка, район між Новим Айдаром і Сєвєроднецьком. Десятки передач, тонни всього. Два з половиною дні поїздок, по так званому сектору «А». Сотні рук, які вдалося потиснути і усміхнених очей.

Наступна наша 16 поїздка відбудеться на День Незалежності. Як і минулого року, ми будемо там - поруч наших Героїв. А поки що готуємося, набираємо найбільш необхідне.

Ще раз подяка усім, хто допоміг тим, що міг. Подяка від тих, хто твердо тримає зброю в руках у секторі «А» на Луганщині. Ми обов’язково переможемо! Слава Україні!

Олександр Ганущин,

 

волонтер, депутат Львівської обласної ради

Верховна Рада України прийняла 14 липня 2015 року новий виборчий закон. На жаль такий, що не відповідає реаліям сьогодення і суспільним запитам на чесні відкриті списки і відкидає нас назад.

У цій статті намагатимемося дати зручний аналіз того, що ж прийняла Верховна рада для місцевих виборів. Стаття могла б бути ще різкішою, проте… Судіть самі.

Отже. Найбільша вада ухваленого закону, це партизація виборів. Висунення кандидатів в депутати Бродівської районної ради та Бродівської міської рад (а також інших міських та районних рад) можливо виключно від партій. Відчувається гостре бажання верхів взяти під контроль низи, що за визначенням суперечить змісту місцевого самоврядування. «Партії», як це вже було в 2006-ому та в 2010-ому роках, хочуть відрізати широкі кола громадян від впливу на місцеву владу, що йде в розріз з задекларованим курсом на децентралізацію. Тобто нас повертають до системи, яка існувала після Помаранчевої революції та була ліквідована після Євромайдану – партійні вибори на місцях. При тому, піднято бар’єр до 5%, щоб окрім громадянського суспільства, викинути з процесу також потенційних конкурентів – непарламентські партії.

Принцип виборів буде наступний. Район та місто будуть поділені відповідно на 46 та 36 виборчих округів, у кожному з яких та чи інша партія висуне одного кандидата. Після підрахунків на дільницях, усі голоси кандидатів сумуються докупи по партіях, відповідно, ті політичні сили за які проголосували 5 % і більше голосів виборців отримують право на розподіл мандатів. Кандидатів вибудовують у чергу згідно отриманих ними відсотків (не плутати з голосами). Ті хто отримали на територіальному окрузі більше відсотків мають більше шансів бути обраними. Справедливо ? Аж ніяк ! І ось чому.

По перше - будуть громади котрі зовсім не матимуть свого представника у районній раді. Будуть вулиці і мікрорайони в Бродах, котрі будуть позбавлені депутата. Будуть цілі райони і міста обласного значення не представлені у Львівській обласній раді. Повірте – це не страшилка, а доведено чисельними дослідженнями провідних експертів з виборчого законодавства в Україні.

 

По-друге, законодавець свідомо проігнорував реальний стан речей. А саме те, що на сьогодні в Україні існує значна кількість реальних та дієвих об’єднань громадян. Більше того, через значну активність громадських, волонтерських, благодійних, молодіжних та інших ініціатив, деякі експерти поспішили назвати наше суспільство громадянським. Є такі об'єднання, котрі користуються популярністю і в нашому місті, і на Бродівщині. Звісно, до громадянського суспільства нам ще дуже далеко, але беззаперечним є той факт, що громадські структури в Україні вже існують, вони реальні та діють по всій країні.

В той же час, з партіями в Україні і далі проблеми. Технологічні проекти олігархів, фан-клуби кандидатів в президенти та окремих лідерів виникають та зникають, але за найоптимістичнішими опитуваннями, кількість членів партій не перевищує 2-3% суспільства, а в той же час учасникам інших організацій є значно більше людей. Так, близько 17% людей мають відношення до волонтерського руху, а довіряють громадським структурам взагалі 45%. Знаючи добре цю статистику, законодавець вирішив банально усунути конкурента.

По-третє, оголосивши пріоритетним курсом децентралізацію, держава робить протилежне. На питання, навіщо замість того, щоб запустити в місцеві ради активістів громадського суспільства та зробити незворотнім процес побудови місцевого самоврядування, депутати Верховної Ради хочуть встановити партійну монополію, відповідь проста.

Передусім, є небажання втратити владу через передання її людям реально. Адже в процесі децентралізації частина повноважень передається донизу, але якщо забезпечити формування зручних місцевих рад виключно з «своїх» людей, тоді жоден шматочок влади не буде втрачено. Все, що буде передано донизу, опиниться під контролем помічників тих людей, які це передали зверху. Відбудеться перекладання влади з однієї кишені в іншу, а люди побачать тільки процес, але не матимуть результатів. А з часом, коли суспільний запит на децентралізацію впаде, прийде нова хвиля суспільної апатії, можна буде розпочати зворотній процес – централізацію, тобто все повернути в початкові кишені.

Саме такий сценарій ми вже проходили після Помаранчевої революції. Тоді, щоб приборкати хвилю активності та відрізати громадянське суспільство від місцевих справ, була створена партійна монополія. Прийнятий закон також є частинкою великого нового сценарію того, як олігархам та парламентським партіям приборкати схвильоване та активоване суспільство, цього разу, після іншої революції та початку війни, яка ніяк не дає нам заснути, щоб прокинутися знову через 10 років.

Прокинутися, і почати будувати знову місцеве самоврядування, яке, в першу чергу, представляє не партійні інтереси, а місцеві справи, учасниками вирішення яких є всі організації громадянського суспільства.

Аналогічні проблеми спіткають і тих, хто міг би гідно представляти себе у Львівській обласній раді. Надто мало політичних сил спроможні будуть виставити 110 кандидатів на усіх виборчих округах, щоб зібрати 5% голосів виборців області. До того ж, парламентські партії, рятуючи своїх партлідерів на місцях заклали норму, за якої трійка кандидатів завжди пройде у разі долання бар'єру. Тобто, всупереч запиту на відкриті списки, брешучи відкрито на всіх телеканалах про їх запровадження на вимогу Майдану, законодавець подбав не про вибір громадянина на дільниці. Якщо партія подолає 5% бар'єр на виборах до обласної ради, то половина її мандатів буде визначена партійним з'їздом, а не результатами волевиявлення. Такий хабар самим собі парламентські сили дали при ухваленні виборчого закону. Вишукано і не заморочуючи голову відкритими списками закладеними у «коаліційній угоді»

Ну, і по - четверте. До сорому наших народних обранців, обрана ними виборча система є аж ніяк не європейською. Уся ця локшина на вуха про німецькі моделі виборів була потрібна лише як обгортка для викладених вище планів контролювати місцеві ради. А насправді, у пошуках виборчої системи, законодавці прийняли на озброєння закон, за котрим відбувалися вибори у Санкт-Петербурзі "О виборах депутатов Законодатєльного Собранія Санкт-Петербурга" з дуже невеликими відмінностями.

Український закон про місцеві вибори (друге читання)

Закон Санкт-Петербурга

У виборчому бюлетені для голосування в територіальному виборчому окрузі зазначається порядковий номер, повна назва відповідної місцевої організації партії (блоку), а також в дужках прізвище, власне ім’я (усі власні імена) та по батькові (за наявності) першого кандидата (перших двох чи трьох кандидатів) в списку кандидатів, висунутого місцевою організацією партії (блоком) у відповідному багатомандатному виборчому окрузі, а також кандидата у депутати закріпленого за відповідним територіальним виборчим округом з відомостями про рік народження, освіту, партійність, основне місце роботи (заняття), місце проживання. Між порядковим номером та назвою цієї місцевої організації партії (блоку) разом з інформацією про кандидата у депутати розміщується порожній квадрат.

Список кандидатов делится на общегородскую и территориальные части.

В составе общегородской части списка кандидатов могут быть указаны не менее одного и не более трех кандидатов.

 В левой части бюллетеня после краткого наименования и эмблемы каждого избирательного объединения (в одноцветном исполнении) указываются фамилии, имена и отчества кандидатов, включенных в общегородскую часть зарегистрированного списка кандидатов, выдвинутого избирательным объединением, затем фамилия, имя и отчество кандидата, выдвинутого избирательным объединением в составе территориальной части зарегистрированного списка кандидатов по соответствующей части территории Санкт-Петербурга. В правой части бюллетеня напротив указанных сведений помещается пустой квадрат.

У зазначеному виборчому списку місцевої організації партії (блоку) кандидати у депутати (крім кандидатів у депутати, які не закріплені за територіальними виборчими округами), розташовуються в порядку зменшення відсотку голосів виборців, поданих за відповідну місцеву організацію партії (блок) у територіальних виборчих округах, за якими були закріплені кандидати, від загальної кількості голосів виборців, поданих за всі місцеві організації партій у відповідних територіальних виборчих округах. У разі, якщо отримані відсотки є рівними у кількох кандидатів у депутати, вони розміщуються у виборчому списку в порядку зменшення кількості голосів виборців поданих за місцеву партійну організацію (блоку)

Если после передачи депутатских мандатов кандидатам, включенным в общегородскую часть зарегистрированного списка кандидатов, остаются депутатские мандаты, причитающиеся данному списку кандидатов, указанные мандаты распределяются внутри зарегистрированного списка кандидатов между его территориальными частями в следующем порядке: избранными депутатами признаются кандидаты, включенные в территориальную часть зарегистрированного списка кандидатов на территориях, на которых зарегистрированный список кандидатов получил наибольший по отношению к другим территориям процент голосов избирателей от числа принявших участие в голосовании (по числу действительных бюллетеней). 

 

 

Сором звісно, але за цим путінським за природою законом будуть сформовані місцеві ради цієї осені. «Руку Кремля», як то кажуть – прогледіли наші обранці, у гонитвою за вигодами для своїх мегапартій парламентського типу.

Було дуже багато лементу про необхідність змінити виборчу систему, котра дісталася у спадок від Януковича. Проте, як вірно написав один з дослідників виборчих систем Назар Бойко: «А якби такий закон про місцеві вибори проголосували за президента Януковича? Та тільки б за підняття бар'єру і гарантовані місця його б охрестили законом 14 липня. А найголосніше б кричали ті, хто сьогодні тихенько за нього проголосував».

Львівська обласна рада свого часу ухвалила звернення до народних депутатів зі Львівщини за № 1367 від 16.06.2015 року не підтримувати жоден із законопроектів, в тому числі, і ухвалений з аналізом від експертів виборчого законодавства. При голосуванні за химерний покруч російського виборчого закону не голосували лише Антонищак Андрій, Мусій Олег, Добродомов Дмитро, Матківський Богдан, Дубневич Ярослав, Дубневич Богдан, Кубів Степан, Батенко Тарас, Кіт Андрій та Юринець Оксана. Решті, напевно, такий недолугий виборчий закон припав до душі.

Проте, «Dura lex sed lex» казали латиняни про подібні акти законодавства. То що робити тим, небайдужим, активістам Майдану, учасникам АТО, волонтерам що вже півтори року допомагають армії, котрі могли б гідно представити місто і район та область у місцевих радах?

На, жаль, без партій, котрі є єдиними суб'єктами виборчого процесу на міському, районному та обласному рівнях не обійтися. Звісно завжди є варіант бойкотувати ці вибори, тим більше, що ради обиратимуться на два роки.

Проте, і самі партії сьогодні будуть у Вас, друзі, зацікавлені як інколи. Тому коло замкнуте - хочете, щоб у місцевих радах були Ви, чи люди котрі відповідають суспільним запитам - доведеться виходити на діалог. Він складний, але ті хто відчувають себе сильними – упевнено його пройдуть.

Бути учасником такого діалогу готовий і я особисто. Пишіть Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., дзвоніть (098)7849260 або заходьте - м. Броди, вул. Стуса 6., або м. Львів, Винниченка 18. Пам'ятайте Чорноволівське : "Якщо не ми, то хто?"

І на останок. Парламент несподівано, з голосу, ухвалив рішення про те, що партія має висунути не менше 30% жінок. Тобто тепер без Вас, наші любі та кохані, вже не обійдеться жодна рада ані міська, ані районна, ані обласна. Невеличка ложечка меду у бочці дьогтю таки є.

 

Олександр Ганущин, волонтер, депутат Львівської обласної ради

Олександр Солонтай. експерт з виборчого законодавства