До футболу мене з самого дитинства привчав мій тато. Коли мені було 11-12 років, ми з ним практично кожних вихідних ходили на наш стадіон "Ювілейний". Зачасту сиділи на звичайній газеті, бо сідаючи на бетоні (а саме так тоді виглядали трибуни стадіону), можна було просто забруднити чи навіть просто порвати штани.             

Я часто в тата питав, чому ми ходимо на футбол вдень, адже на нашому стадіоні є великі ліхтарі? Я часто дивився на спортивний зал та не міг зрозуміти, що це за велика будівля на стадіоні. Я часто задавав питання, чому в туалеті так брудно, що при виході варто взуття об траву витирати. Тоді я ще був дитиною і не розумів багатьох речей.

Зараз все можна і пояснити і зрозуміти.

Можна пояснити фактично повну відбудову спортивного залу, яким опікується Бродівська гімназія. Завдяки численним обтоптуванням порогів райради, зараз там можна побачити різноманітні змагання як з футзалу так і з волейболу. Я вважаю це в більшості заслугою громади, яка любить футбол та підтримує розвиток спорту на Бродівщині.

На звіті мені стало дуже дивно чути купу образливих висловлювань в сторону міського голови від екс-директора стадіону Халіля Шайдулліна. Наскільки мені відомо, окрім плитки, якою покрили трибуни і якої вже фактично немає, окрім звичайного листового матеріалу, яким прикриті купи недоліків; окрім сауни, яку часто відвідували люди, що до спорту не мають жодного відношення і платили не малі за це фінанси - досягнень більше немає. Хотів би задати питання, куди йшли сотні тисяч гривень, виділені на розвиток стадіону протягом усього часу роботи його керівництва, та знаю, правдивої відповіді просто не отримаю.                                                              

Знаєте, що акціонери чи рада директорів роблять з підприємством, яке не приносить прибутку? Все просто - змінюють сам менеджмент. Змінюють управлінців. Я не вірю, що будучи керівником досить довгий час, не вдавалось залучити фінансування зі сторони: написати якийсь проект, зацікавити спонсорів чи меценатів. При бажанні можна зробити багато речей.

Сергія Коб'ялковського я пам'ятаю досить давно. Він постійно брав участь у різноманітних заходах, завжди був близьким до людей, сприяв, допомагав, організовував, навіть писав проект на Громадський бюджет. Його завжди можна було побачити фактично на усіх спортивних заходах. Відколи стадіон перейшов у міське управління, до нього проведено водовідведення, виготовлено проектно-кошторисну документацію на накриття трибун, розширено межу зеленої частини поля, аби футболісти не травмувалися при падінні, планується встановлення освітлення. І це напрацьовано за ОДИН рік.

Пану Сергію все вдасться. Він амбітна людина, яка зараз на своєму місці. Побільше б людей, що прагнуть змін та розвитку!