За заголовок цього тексту взято цитату з невеличкої книжки молодого львівського археолога Андрія Филипчука «Давній Пліснеськ: історія та міфи», що вийшла друком (а також – у цифровому форматі) наприкінці першого півріччя 2018 р. Автор - заступник директора Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ», археолог у другому поколінні - син багаторічного дослідника Пліснеського археологічного комплексу Михайла Филипчука (1955-2016).  До книжки увійшли три науково-популярні нариси: «Давній Пліснеськ», «Легендарна церква Підгорецького монастиря» та «Пліснеське» походження княгині Ольги».

 

 

Княгиня Ольга, мозаїка Ярослави Музики, 1968 р.

 

        У останньому нарисі, який попри свою «науково-популярність», як і вся книжка, все ж містить посилання на літературу (що видається дуже доречним), розглядається оригінальна гіпотеза Ігоря Мицька про народження святої рівноапостольної княгині Ольги на Пліснеську.

Вперше цю «екстравагантну» гіпотезу було оприлюднено на «Ольжиних читаннях», які відбулись у жовтні 2005 р. під патронатом тодішнього директора Львівської національної галереї мистецтв, Героя України Бориса Возницького (1926-2012). Пізніше її було розвинуто і апробовано на щорічних міні-конференціях «Ольжині читання», які сам Ігор Мицько назвав «семінаріями», (їх до 2018 р. відбулось дванадцять) та опубліковано у цілому ряді праць. Матеріали перших п’яти «Ольжиних читань» було видано окремими «паперовими» виданнями, а пізніше – оцифровано і опубліковано засобами інтернету, зокрема – на інтернет-ресурсі Ігоря Мицька «Пліснеськ – батьківщина княгині Ольги» (http://olga.namezhi.com). Тематику доповідей наступних семінаріїв (з шостого до десятого) можна переглянути у додатку 4. до мого тексту «Повертаючись до незавершених проектів» (https://www.namezhi.com.ua/index.php/blohy/bloh-volodymyra-bulyshyna/1434-povertaiuchys-do-nezavershenykh-proektiv-bloh-volodymyra-bulyshyna). З усіма ж текстами Ігоря Мицька щодо пліснеського походження княгині Ольги можна ознайомитись на його сторінці у науковій соцмережі «Academia.edu» (http://independent.academia.edu/ІгорМицько). Сьогодні можна стверджувати, що навколо Ігоря Мицька постала невелика, але цікава «школа «Ольжиних читань», яка активно займається ревізією ранньої історії Східної Європи. Серед найактивніших представників школи варто згадати доктора архітектури, професора Національного університету «Львівська Політехніка» Юрія Диби, який у 2014 р. опублікував результати своїх досліджень окремою книгою «Батьківщина святого Володимира: Волинська земля у подіях Х століття».  Електронна версія цієї книги та інших публікацій Ю.Диби також доступні у мережі, зокрема на його сторінці на «Academia.edu» (http://lp.academia.edu/YuriiDyba).

 

 

Обкладинка книжки Андрія Филипчука.
 

               Повернемось, однак, до тексту Андрія Филипчука… Вже на 2-й сторінці тексту «Пліснеське» походження княгині Ольги» (ст. 35 книжки) він стверджує, що його праця зводиться до підтвердження слів його батька, який ще у 2009 р. у праці під назвою «Структура Пліснеського археологічного комплексу в слов’янський та давньоруський час» (Вісник Інституту археології, Вип. 4, 2009) писав:

«…Останнім часом в науковій та науково-популярній літературі з’явилися публікації, які, на нашу думку, не витримують жодної критики, а окремі з них є звичайною вигадкою чи виданням бажаного за дійсне. Як правило, такі статті не спираються на добре сформовані археологічні джерела. В них відсутній критичний аналіз уже відомих публікацій, що з’явилися в наукових виданнях. А тому, їхні так звані «сенсаційні висновки» про хронологію та періодизацію Пліснеська, його структуру, динаміку заселення в той чи інший час і т.д. і т.п. не варті уваги…»

 

 

 Андрій Филипчук – археолог у другому поколінні. Фото Катерини Москалюк (джерело: https://life.pravda.com.ua/culture/2018/03/12/229468).

 

       Що правда, син вирішив не бути аж таким лаконічно-категоричним, як батько, і, замість «огульної» критики, таки намагається розбити аргументи Ігоря Мицька щодо походження святої рівноапостольної княгині Ольги з Пліснеська, застосовуючи чітку наукову аргументацію.

       «Офіційна» електрона версія книжки є доступною на інтернет-ресурсах Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» (дивіться наприклад тут:http://plisnesk.com.ua/?p=1227). Тому, не будучи ані фаховим істориком, ані, тим більше, археологом, автор цих рядків не береться тут займати позицію ні «за», ні «проти».

 

 

Під час Десятих «Ольжиних читань», Броди, 24 липня 2015 р. (зліва направо): Володимир Булишин, Ігор Мицько, Юрій Диба. Фото Володимира Ящука (Джерело: https://www.radyvyliv.info/knyaginya-olga-i-knyaz-volodimir-nashi-zemlyaki.html).

 

        Однак, загалом, видається позитивним вже той факт, що практикуючий археолог, представник установи, яка покликана займатись охороною, дослідженням і популяризацією «Давнього Пліснеська» таки прийняв рішення більше не замовчувати наявність «оригінальної гіпотези» Ігоря Мицька. Навпаки, - він своїм текстом, фактично, закликає до дискусії. Залишається лише сподіватися, що вона буде продовжена і у фахових виданнях.

       На завершення дозволю собі процитувати кілька речень зі свого тексту, з яким я виступав на Десятих «Ольжиних читаннях» у Бродах 24 липня 2015 р.:

«… Підгірці розташовані на комунікаціях, через які вже пересувається і, сподіваюся, пересуватиметься в майбутньому велика кількість туристів. То чому б до складових бренду Підгорецької громади  «місце розміщення унікального замку-палацу ХVII ст.», «унікальний Василіянський монастир»,  «Пліснеський археологічний комплекс», а також - «батьківщина секти Догнала», не додати ще й складову «імовірна батьківщина княгині Ольги»?

 І навіть, якщо хтось вважає гіпотези Ігоря Мицька «ненауковими» і «міфічними», то хай продовжує плідно критикувати їх науковими засобами. Думаю, це лише «підсилить» бренд».

 

 

Заставка інтернет-ресурсу «Пліснеськ – батьківщина княгині Ольги» (http://olga.namezhi.com.ua).

Володимир Булишин