Коли приймаєш рішення прочитати текст з назвою «Балада про Броди» (https://andronum.com/prod…/mazur-viktoriya-balada-pro-brodi/), напевно сподіваєшся прочитати щось нове і оригінальне про місто, яке увіковічнив у своїх творах Йозеф Рот. І отримати задоволення від читання. І подумати: «А яка користь з цього може бути громаді міста з такою назвою?»…

Авторка твору – молода бродівчанка Вікторія Мазур, спробувала себе у жанрі, я б сказав, жіночої авантюрної наукової фантастики з елементами альтернативної історії. Бродівчанка Емілія Крижанівська перед Першою світовою війною винаходить спосіб переносити у свій час людей з майбутнього. Свій винахід вона називає «теорією Бродів», маючи на увазі брід як засіб комунікації, перехід. Завдяки «теорії Бродів» Мирослава Титаренко з провінційного містечка Броди 2017 року потрапляє у Броди 1913-го. Далі: кохання, авантюри, викрадення, повернення і возз’єднання закоханих…
Загалом (нехай авторка пробачить за надмірну відвертість), але твір поки що, можливо, не з тих, які одразу хочеться перечитувати ще і ще. Та тут можуть датися взнаки абсолютно суб’єктивні моменти, у тому числі гендерні і вікові: писала ще дуже молода жінка, а відгук пише чоловік на п’ятому десятиріччі життя. Та й критикувати завжди легше ніж написати. Все ж, думаю, що авторці, яка справді цікавиться історією свого міста, ще варто (як, зрештою і всім нам) більше «вникнути» у Броди до початку великих катаклізмів ХХ, Броди часів, коли тут жив Йозеф Рот. Не зрозумілим для мене, до прикладу, залишилось те, чому у 1913 році в українців-бродівчан «східняцькі» прізвища, що таке українське підпілля, чи справді такими напруженими на той момент були українсько-польські стосунки (чи, може, то данина дню сьогоднішньому?). А ще, - де євреї у місті, у якому вони складали абсолютну (!!!) більшість населення?
Але, найголовніше, чого не побачив у «Баладі про Броди»: чому небродівчанину, прочитавши книжку, варто все кинути і якнайшвидше їхати подивитись на місто, де відбуваються події твору.
Тепер про позитивне (і головне): Вікторія пробує. І іншого шляху немає. Лише практика може «відточити перо», лише опубліковані твори можуть здобути читачів. Кажуть, що, можливо, років за п’ятнадцять-двадцять нас майже у всьому заступлять роботи. У виробництві, у сфері послуг, навіть в управлінні. І для людини залишиться лише творчість і креативність. То ж, шановні молоді (і не тільки), креативте, творіть, пишіть, публікуйте!
А щодо промоції Бродів і Бродівщини, - вже як депутат, закликаю районну раду і райдержадміністрацію, міську раду подумати про реальну підтримку творчості таких, як Вікторія Мазур. Адже це не інфраструктура, і тут поки що не потрібні багатомільйонні капіталовкладення. Сьогодні позитивом буде програма на якихось 50 тисяч гривень у рік. Ще не пізно розробити такий документ і закласти відповідні кошти у бюджетах 2018 року.

Володимир Булишин, 
директор Телерадіокомпанії «Броди»,
депутат Бродівської районної ради