Протягом останніх кількох днів мав цілу серію непростих розмов з багатьма різними людьми. Серед них: господарник Володимир Дідик, політик Ірина Сех, одна поважна пані-лікар, ще кілька осіб яких я дуже поважаю і... трохи менше поважаю. Розмови були про те, що «не так» робить директор Телерадіокомпанії «Броди», депутат Бродівської районної ради Володимир Булишин і Volodymyr Bulyshyn у Facebook. Багато було сказано про те, на що я маю право і на що не маю. І про те, що таке совість…

     І сум огорнув мене…

     Знаєте, а незабутня Надія Савченко таки, напевно, мала рацію: ми – «гниле болото».

Ми всі наскрізь цим болотом просякли – бо прожили у ньому життя і своїм життям - творимо його. Ми всі одні з одними пов’язані спільними родинами, спільними п’янками, спільними обрАзами, спільною відсутністю візії майбутнього… І, як ті мешканці маленького болота, штовхаємось і готові з’їсти один одного за найменшу мушку, яка наблизилась до поверхні нашого болота.

     Болото затягує, вганяє в депресію, не дає думати і працювати на розвиток. По троху звикаєш до своєї «екологічної ніші» і починаєш інколи навіть відчувати комфорт. І все…

Але чи багато з нас хотіли б, щоб і наші діти і внуки продовжували наші традиції і далі жили як ми? Я особисто - ні.

     Так, я, напевно, не набагато кращий (якщо взагалі – кращий) за інших. І навіть не буду намагатися комусь розказувати, що я «білий і пухнастий» - я також з болота. Я також часто, знаючи доволі багато, роблю вигляд, що так має бути.

Але мене потроху дістає, мені цього потроху стає досить.

     Бо ж і рішення, насправді, просте: відкрити шлюзи на вході і на виході та почати розбавляти болото чистою проточною водою. І все незабаром зміниться: і нам вже не буде потреби говорити про «відкати» у бюджетній сфері, стане суттєво менше відвертого хамства серед управлінців, медиків, інших бюджетників…

    І головне, до керма прийдуть люди, які значно менше заражені «болотною бацилою». Ви скажете: «А де вони? Їх нема».

     Є, але вони просто не хочуть мати з нами справу…